Місяць: Вересень 2018

Положення протоколу

Обґрунтування

Необхідні дії

1. Профілактика

Специфічної профілактики не існує, чинники МА та перехресних алергічних реакцій наведені в пункті 4.1 розділу IV. Запобігання використанню підозрюваного в реакції ЛЗ, а також його аналогів та перехресно-реагуючих ЛЗ, до остаточного визначення.

Обов’язкові:
Проінформувати пацієнта про запобігання використання ЛЗ, що раніше спричинив МА, або подібних до нього ЛЗ та пояснити план дій на випадок розвитку алергічної реакції (див. розділ IV, приклад індивідуального плану надзвичайних дій при анафілаксії).
До остаточного визначення ЛЗ, що спричинив МА, та встановлення діагнозу надати пацієнту
заключення / лист з описом його побічної реакції на ЛЗ (підозрюваний) та рекомендаціями щодо запобігання прийому певних ЛЗ та щодо прийому альтернативних ЛЗ. Створення локального реєстру пацієнтів з МА.

2. Діагностика

Детально зібраний анамнез є важливим першим кроком на шляху до точної діагностики медикаментозно- індукованої реакції. Він повинен включати відомості про ЛЗ (доза, спосіб і терміни введення) разом з природою / характеристикою, часом початку, особливостями розвитку (прогресії) та зникнення симптомів (примітка*).
Дуже важливим є співпраця лікаря-алерголога / лікаря-імунолога з лікарем-анестезіологом на етапі обстеження пацієнта з періоперативною МА.
Ретельне фізичне обстеження може допомогти визначити можливі механізми, що лежать в основі несприятливих медикаментозних реакцій, і хід подальшого обстеження (див. таблиця 3).
Шкірна проба уколом, так званий шкірний прик-тест, і внутрішньошкірні проби підтверджують IgE-опосередкований характер сенсибілізації; аплікаційні проби (патч-тести) або відстрочені результати внутрішньошкірних тестів – свідчать про сповільнене реагування або Т-клітиннозалежний процес, спрямований на конкретний ЛЗ. Тим неменш, всі результати шкірних проб повинні завжди інтерпретуватися в рамках відповідних клінічних проявів.
Внутрішньошкірні тести частіше можуть викликати системні алергічні реакції і, отже, повинні виконуватися тільки після проведення шкірних прик-тестів досвідченим персоналом в умовах стаціонару з обладнанням для реанімації. Сироваткова триптаза, серинова протеаза, що вивільняється з тучних клітин, є єдиним в даний час показником крові для діагностики гострих алергічних реакцій.

Дії лікаря-алерголога, лікаря-алерголога дитячого ЗОЗ під час консультації: Обов’язкові:
1. Оцінка факторів ризику розвитку та ко-факторів МА (див. таблиця 2).
2. Збір анамнезу (див. додаток 3).
3. Об’єктивне клінічне дослідження.
4. Диференціальна діагностика клінічних проявів МА.
5. Визначення об’єму алергологічного дослідження з урахуванням передбачуваного механізму реакції гіперчутливості на ЛЗ (див. додаток 8).
6. Консультація інших спеціалістів за показаннями.
7. Для проведення шкірних прик-тестів та інтрадермальних (внутрішньошкірних) тестів з причинними та / або альтернативними ЛЗ (в залежності від типу та тяжкості форм первинної реакції) скерувати пацієнта у алергологічне відділення або спеціалізований центр ЗОЗ (в умовах стаціонару).
8. При реакціях негайного типу в анамнезі – визначення IgE специфічних до певних ЛЗ (перелік дуже обмежений).
9. При анафілаксії – оцінка рівня триптази (базового).

3. Лікування

На амбулаторному етапі лікуються пацієнти з проявами:
– негенералізованої кропив’янки;
– набряку Квінке легкого ступеня.
Лікар надає рекомендації щодо виду ЛЗ, які може застосовувати пацієнт.
Направлення до стаціонару.
У алергологічному відділенні лікуються пацієнти з:
– генералізованою кропив’янкою;
– багатоформною еритемою;
– набряком Квінке середньо-тяжкого та тяжкого ступеня;
– проявами бронхоспазму;
– ГоТАР І та ІІ ступеня тяжкості.
У реанімаційному відділенні міських лікарень, алергологічного центру лікуються пацієнти з МА із проявами:
– набряку Квінке з локалізацією в ділянці гортані;
– ГоТАР ІІІ та ІV ступеня тяжкості;
– анафілаксії.

1. Надання первинної медичної допомоги при перших проявах анафілаксії (див. додатки 5, 6, 7).
2. Лікування МА легкого ступеня в залежності від клінічних проявів згідно з існуючими стандартами лікування.
3. Скерувати пацієнтів до алергологічного відділення з клінічними проявами МА:
Генералізованої кропив’янки, бронхоспазму, багатоформної еритеми, набряку Квінке, алергічного дерматиту, алергічного васкуліту, ГоТАР І, ІІ ступеня тяжкості.
4. Скерувати пацієнтів до реанімаційного відділення:
при анафілаксії, МА з клінічними симптомами ГоТАР III, IV ступеня тяжкості.

4. Госпіталізація

Підставою для госпіталізації до алергологічного відділення є МА з проявами:
– генералізованої кропив’янки;
– багатоформної еритеми;
– набряку Квінке середньо-тяжкого і тяжкого ступеня;
– бронхоспазму;
– ГоТАР І та ІІ ступеня тяжкості.
Підставою для госпіталізації в реанімаційне відділення є МА з проявами:
– набряку Квінке з локалізацією в ділянці гортані;
– ГоТАР ІІІ та ІV ступеня тяжкості;
– анафілаксії.

1. Лікування МА середнього та тяжкого ступеня в залежності від клінічних проявів згідно з існуючими стандартами лікування.
2. При анафілаксії – визначення рівня триптази (базового).

5. Подальше спостереження та обстеження

Обстеження пацієнтів з МА здійснюється лікарем-алергологом, лікарем-алергологом дитячим ЗОЗ, що надає вторинну (спеціалізовану) або третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу в умовах стаціонару (проведення шкірного тестування).
До остаточного визначення ЛЗ, що спричинив МА, та встановлення діагнозу надати пацієнту заключення / лист з описом його побічної реакції на ЛЗ (вказати підозрюваний ЛЗ) та рекомендаціями щодо запобігання використання певних ЛЗ, а також щодо використання альтернативних ЛЗ.
Алергологічний паспорт пацієнта та браслет рекомендовано надати пацієнту тільки після встановлення остаточного діагнозу, підтвердженого специфічними IgE або позитивними шкірними прик-тестами, внутрішньошкірними або провокаційними тестами.
Провокаційні тести проводяться у ЗОЗ, що надають третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, (спеціалізованому центрі в умовах стаціонару).

1. Надати пацієнту заключення з інформацією про запобігання використання ЛЗ, що раніше спричинив МА, або подібних до нього ЛЗ. Рекомендувати альтернативні ЛЗ та пояснити план дій на випадок розвитку алергічної реакції (див. розділ IV, приклад індивідуального плану надзвичайних дій при анафілаксії).
2. З метою визначення ЛЗ, що спричинив МА, скерувати пацієнта до алергологічного відділення або спеціалізованого алергологічного центру (в умовах стаціонару) для проведення шкірного, провокаційного тестування.