Протоколи, настанови, клінічні рекомендації

Рекомендації та настанови від провідних міжнародних та відчизняних асоціацій

Клінічні рекомендації EDF з атопічної екземи (атопічного дерматиту). Частина І

Клінічні рекомендації EDF з атопічної екземи (атопічного дерматиту). Частина І

Резюме

Представлені клінічні рекомендації – це спільний міждисциплінарний Європейський проект, до розробки якого були залучені як лікарі відповідних спеціальностей, так і представники пацієнтськи організацій. Це рекомендації, що засновані на рішенні консенсусу, доступній доказовій базі інших рекомендацій,    результатах систематичних оглядів літератури та опублікованих досліджень.

У першій частині висвітлені питання методів дослідження, перспективи з точки зору пацієнтів, загальних заходів та стратегії уникнення контакту з алергеном, базисної терапії з використанням  емолієнтів та очищення  шкіри,  корекції  дієти,  місцевої  протизапальної терапії, фототерапії та протисвербіжної терапії. Друга частина рекомендацій включає розділи антибактеріальної терапії, системного лікування, алерген-специфічної імунотерапії (АСІТ), нетрадиційної медицини, психосоматичного консультування та навчальних заходів.

Докладніше: Атопічний дерматит. Частина 1

Почніть використовувати можливості свого особистого кабінету. Зайдіть або зареєструйтесь на сайті

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю

Posted by adau in Протоколи, настанови, клінічні рекомендації, 0 comments
Керівництво Європейської академії по алергії та клінічній імунології (EAACI) EAACI по алерген імунотерапії

Керівництво Європейської академії по алергії та клінічній імунології (EAACI) EAACI по алерген імунотерапії

Алергії на отруту перетинчастокрилих
Переклад: Безродна O. В., Сукач М. М.
Наукове редагування:
Президент АДАУ, експерт МОЗ України, проф. УманецьТ. Р.

EAACI GUIDELINES ON ALLERGEN IMMUNOTHERAPY HYMENOPTERA VENOM ALLERGY

Керівництво Європейської академії по алергії та клінічнії імунології (EAACI) EAACI по ал рген імунотерапії. Алергії на отруту перетинчастокрилих.

Gunter J Sturm1,2, Eva-Maria Varga3, Graham Roberts4, Holger Mosbech5, M. Beatrice Bilò6, Cezmi A Akdis7 . . .

Почніть використовувати можливості свого особистого кабінету. Зайдіть або зареєструйтесь на сайті

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю

Posted by adau in Протоколи, настанови, клінічні рекомендації, 0 comments

Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію (VIII. ДОДАТКИ ДО УНІФІКОВАНОГО КЛІНІЧНОГО ПРОТОКОЛУ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ)

Додаток 1
до уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію»

Для лікарів ЗОЗ, що надають первинну медичну допомогу, та лікарів-стоматологів
Анкета-опитувальник для пацієнта

Впишіть чи підкресліть Дата "______" _____________ 201__ р.

Опитувальник

Прізвище, ім’я, по-батькові ___________________________________________

стать (чол, жін)

Дата народження_____________________

СКАРЖИТЕСЯ НА: напади ядухи (так, ні), задишки чи тяжкого дихання

Почніть використовувати можливості свого особистого кабінету. Зайдіть або зареєструйтесь на сайті

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю

Posted by adau in Протоколи, настанови, клінічні рекомендації, 0 comments

Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію (VI. ІНДИКАТОРИ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ і VII. ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ, ВИКОРИСТАНИХ ПРИ РОЗРОБЦІ УНІФІКОВАНОГО КЛІНІЧНОГО ПРОТОКОЛУ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ​)

Форма 003/о – Медична карта стаціонарного хворого (Форма № 003/о), затверджена наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 662/20975.
Форма 025/о – Медична карта амбулаторного хворого (Форма № 025/о), затверджена наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 669/20982.
6.1. Перелік індикаторів якості медичної допомоги
6.1.1. Наявність у лікаря, який надає первинну, вторинну (спеціалізовану) або третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, локального протоколу ведення пацієнта із медикаментозною алергією.
6.1.2. Наявність на робочому місці лікаря засобів екстреної медичної допомоги при анафілаксії.
6.1.3. Відсоток пацієнтів лікаря загальної практики - сімейного лікаря, які заповнили «Анкету для визначення стану здоров’я пацієнта, наявності медикаментозної алергії та моніторингу прийому лікарських засобів».
6.1.4. Відсоток пацієнтів закладу спеціалізованої (високоспеціалізованої) медичної допомоги, які заповнили «Анкету для визначення стану здоров’я пацієнта, наявності медикаментозної алергії та моніторингу прийому лікарських засобів».
6.2. Паспорти індикаторів якості медичної допомоги
6.2.1. А) Наявність у лікаря, який надає первинну, вторинну (спеціалізовану) або третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, локального протоколу ведення пацієнта із медикаментозною алергією.
Б) Зв’язок індикатора із затвердженими настановами, стандартами та протоколами медичної допомоги.
Індикатор ґрунтується на положеннях Уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію».
В) Зауваження щодо інтерпретації та аналізу індикатора
Даний індикатор характеризує організаційний аспект запровадження сучасних медико-технологічних документів (ЛПМД) у регіоні. Якість медичної допомоги пацієнтам з медикаментозною алергією, відповідність надання медичної допомоги вимогам ЛПМД, відповідність ЛПМД чинному УКПМД даним індикатором висвітлюватися не може, але для аналізу цих аспектів необхідне обов’язкове запровадження ЛПМД у закладах охорони здоров’я.

Бажаний рівень значення індикатора:
2015 рік – 90%;
2016 рік та подальший період – 100%.
Г) Інструкція з обчислення індикатора
а) Організація (заклад охорони здоров’я), яка має обчислювати індикатор: структурні підрозділи з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
б) Дані надаються лікарями загальної практики - сімейними лікарями, (амбулаторіями сімейної медицини, центрами первинної медико-санітарної допомоги), лікарями-алергологами, лікарями-алергологами дитячими (закладами охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з медикаментозною алергією) розташованими на території обслуговування, до структурних підрозділів з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
в) Дані надаються поштою, в тому числі електронною поштою.
г) Метод обчислення індикатора: підрахунок шляхом ручної обробки.
Індикатор обчислюється структурними підрозділами з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій після надходження інформації від усіх лікарів загальної практики - сімейних лікарів (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медико-санітарної допомоги), лікарів-алергологів, лікарів-алергологів дитячих (закладів охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з медикаментозною алергією) зареєстрованих на території обслуговування. Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника.
ґ) Знаменник індикатора складає загальна кількість лікарів загальної практики - сімейних лікарів (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медико-санітарної допомоги) або лікарів-алергологів, лікарів-алергологів дитячих (закладів охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з медикаментозною алергією), зареєстрованих в районі обслуговування. Джерелом інформації є звіт структурних підрозділів з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій, який містить інформацію про кількість лікарів загальної практики - сімейних лікарів (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медико-санітарної допомоги), лікарів-алергологів, лікарів-алергологів дитячих (закладів охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з медикаментозною алергією) зареєстрованих на території обслуговування.
д) Чисельник індикатора складає загальна кількість лікарів загальної практики - сімейних лікарів (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медико-санітарної допомоги) або лікарів-алергологів, лікарів-алергологів дитячих (закладів охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з медикаментозною алергією), зареєстрованих в районі обслуговування, для яких задокументований факт наявності локального протоколу медичної допомоги пацієнту з медикаментозною алергією (наданий екземпляр ЛПМД). Джерелом інформації є ЛПМД, наданий лікарем загальної практики - сімейним лікарем (амбулаторією сімейної медицини, центром первинної медико-санітарної допомоги) або лікарем-алергологом, лікарем-алергологом дитячим (закладами охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з медикаментозною алергією).
е) Значення індикатора наводиться у відсотках.
6.2 . . .

Почніть використовувати можливості свого особистого кабінету. Зайдіть або зареєструйтесь на сайті

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю

Posted by adau in Протоколи, настанови, клінічні рекомендації, 0 comments

Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію (V. РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ПРОТОКОЛУ)

На момент затвердження цього уніфікованого клінічного протоколу засоби матеріально-технічного забезпечення дозволені до застосування в Україні. При розробці та застосуванні локальних протоколів медичної допомоги (клінічних маршрутів пацієнтів) (далі – ЛПМД (КМП)) має перевірятися реєстрація в Україні засобів матеріально-технічного забезпечення, які включаються до ЛПМД (КМП).
1. Для закладів, які надають первинну медичну допомогу
1.1. Кадрові ресурси
Лікар загальної практики - сімейний лікар, який має сертифікат, пройшов післядипломну підготовку в інтернатурі або на циклі спеціалізації, лікар-терапевт дільничний, лікар-педіатр дільничний, медичні сестри.
1.2. Матеріально-технічне забезпечення
Оснащення:
Ваги, тонометр, фонендоскоп, небулайзер, термометр. Інше – відповідно до Табеля оснащення.
Лікарські засоби (нумерація не впливає на порядок призначення):
Епінефрин, ГКС для системного застосування (гідрокортизон, дексаметазон, преднізолон), антигістамінні препарати (хлоропірамін, клемастин, дезлоратадин, левоцетиризин), сальбутамол у лікарській формі небули, іпратропію бромід + фенотерол, інгаляційні ГКС (флютиказон, будесонід).
2. Для закладів, які надають екстрену медичну допомогу
2.1. Кадрові ресурси
Лікар станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги, який має сертифікат та відповідну кваліфікаційну категорію, фельдшер, медичні сестри.
2.2. Матеріально-технічне забезпечення
Оснащення:
Небулайзер, концентратор кисню, дефібрилятор, електрокардіограф, пульсоксиметр. Інше – відповідно до Табеля оснащення.
Лікарські засоби (нумерація не впливає на порядок призначення):
Епінефрин, ГКС для системного застосування (гідрокортизон, дексаметазон, преднізолон), розчин натрію хлориду 0,9 %, сальбутамол у лікарській формі небули, сальбутамол у лікарській формі аерозоль, іпратропію бромід + фенотерол, інгаляційні ГКС (флютиказон, будесонід), антигістамінні препарати (хлоропірамін, клемастин), аміодарон, аденозин, атропін, кальцію хлорид, діазепам та / або лоразепам, розчин глюкози для внутрішньовенного використання, жирові емульсії: олія соєва, лідокаїн, магнію сульфат, морфін, налоксон, калію хлорид, натрію гідрокарбонат, ацетилсаліцилова кислота, глюкагон, гліцерил тринітрат у лікарській формі спрей.

3. Для закладів, які надають вторинну медичну допомогу
3.1. Кадрові ресурси
Лікар-алерголог, лікар-алерголог дитячий відповідної кваліфікаційної категорії територіально-госпітального округу або міської лікарні, медичні сестри.
3.2. Матеріально-технічне забезпечення
Алергологічне відділення.
Оснащення:
Небулайзер, спірограф, пікфлоуметр, електрокардіограф, пульсоксиметр, концентратор кисню. Інше – відповідно до Табеля оснащення.

Почніть використовувати можливості свого особистого кабінету. Зайдіть або зареєструйтесь на сайті

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю

Posted by adau in Протоколи, настанови, клінічні рекомендації, 0 comments

Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію (IV. ОПИС ЕТАПІВ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ)

ІІІ. ОПИС ЕТАПІВ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
4.1. Етап формування підозри на медикаментозну алергію
У якості АГ при МА можуть виступати практично будь-які ЛЗ, але серед них є ЛЗ з більш і менш вираженими сенсибілізуючими властивостями. За літературними і нашими власними даними, найчастіше МА викликають:

  • антибіотики (серед них переважають бета-лактамні) – 40-50 %;
  •  сульфаніламіди (до 40 %);
  • анальгетики (до 26 %);
  • місцеві анестетики;
  • препарати, які містять йод та бром;
  • вакцини;
  • сироватки;
  • препарати вітамінів.

Зрозуміло, що структура медикаментозних алергенів постійно змінюється, оскільки зазнає змін технологія лікування пацієнтів з різними захворюваннями.
Можемо відмітити, що характерних для певного ЛЗ клінічних проявів побічних медикаментозних алергічних реакцій не існує. Загальновідомим також є їх виникнення при застосуванні ЛЗ, що мають спільні алергенні детермінанти.
Важливою для лікарів є також інформація про групи ЛЗ, при яких мають місце перехресні алергічні реакції.
4.1.1. Перехресні алергічні реакції спостерігаються між:
1. Природними і напівсинтетичними пеніцилінами (бензилпеніцилін, оксацилін, ампіцилін, амоксицилін та інші).
2. Стрептоміцином та іншими аміноглікозидами (неоміцин, канаміцин, гентаміцин, амікацин та інші).
3. Цефалоспоринами і групою пеніциліну.
4. Тетрацикліном і його похідними (доксициклін та інші).
5. Похідними фенотіазину і деякими антигістамінними препаратами (хлорпромазин та його аналоги, прометазин).
6. Йодом і усіма йодовмісними препаратами (розчин Люголя, йодовмісні рентгеноконтрастні засоби та інші).
7. Тіаміном і кокарбоксилазою.
8. Барбітуратами та їх похідними (фенобарбіталом та іншими).
9. НППЗ та деякі анальгетичні засоби (наприклад, між препаратами піразолону (метамізол натрію), ацетилсаліциловою кислотою та між препаратами з різних підгруп НППЗ.
10. Прокаїном, лідокаїном і сульфаніламідними похідними, натрію аміносаліцилатом.
11. Похідними етилендіаміну (хлоропірамін та інші) і теофіліном.
Механізми реакцій гіперчутливості на лікарські засоби
Таблиця 3

Реакція

Почніть використовувати можливості свого особистого кабінету. Зайдіть або зареєструйтесь на сайті

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю

Posted by adau in Протоколи, настанови, клінічні рекомендації, 0 comments

Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію (3.4. Для закладів, що надають екстрену медичну допомогу)

ІІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
3.4. Для закладів, що надають екстрену
медичну допомогу

Положення протоколу
Обґрунтування
Необхідні дії

1. Профілактика
Заходи первинної профілактики не розроблені.

2. Діагностика
Диспетчер:
- приймає виклик;
- встановлює точний час початку захворювання (через скільки хвилин, годин, днів після початку використання ЛЗ виникли симптоми);
- скеровує виїзд бригади швидкої медичної допомоги.
Лікар станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги визначає:
- план невідкладних заходів;
- скеровує госпіталізацію пацієнта.
Виявити загальний алергологічний, імунологічний анамнез та алергічні реакції на ЛЗ.
Проведення фізикального обстеження
Оцінка загального стану та життєво важливих функцій:
- за показаннями усунути порушення життєво важливих функцій організму – дихання, кровообігу.
Візуальна оцінка:
- уважно оглянути шкірні покриви, ротоглотку;
- провести аускультацію легень та серця.

3. Лікування
Диференціювати гострий стан і почати надання екстреної допомоги.
Епінефрин може врятувати життя пацієнта, тому повинен бути негайно введений у вигляді першої лінії лікування при анафілаксії.
Блокатори Н1- та Н2-гістамінових рецепторів системної дії можуть полегшити шкірні симптоми анафілаксії.
Системні ГКС
можуть бути використані, оскільки вони можуть знизити ризик респіраторних симптомів пізньої фази.
Пацієнтів, які виявляли дихальну недостатність, слід ретельно оглядати принаймні впродовж 6-8 годин.
Пацієнтів, які виявляли нестабільність кровообігу, слід оглядати протягом 12-24 годин.
1. Першочергове лікування
Епінефрин може врятувати життя пацієнта, тому повинен бути негайно введений у вигляді першої лінії лікування при анафілаксії.
Епінефрин слід вводити внутрішньом’язово в середину зовнішньої частини стегна 0,01 мг/кг р-ра 1:1,000 (1 мг/мл); максимум 0,5 мг (дорослий) або 0,3 мг (дитина).
У пацієнтів, які потребують повторних доз епінефрину, введення повинні здійснюватися принаймні через кожні 15 хвилин.
У випадку неадекватної реакції на дві або більше доз епінефрину внутрішньом’язово, його можна вводити у вигляді вливання (інфузії) з проведенням відповідного кардіомоніторингу у відділенні невідкладної (екстреної) допомоги, інтенсивної терапії у супроводі лікарів.
2. Другочергове лікування
1. Слід зупинити дію тригера анафілактичної реакції.
2. Надання правильного положення тілу пацієнта для попередження аспірації.
Пацієнта з анафілаксією слід покласти на спину з піднятими нижніми кінцівками, якщо він виявляє нестабільність кровообігу, перевести у позицію «сидячи», якщо він виявляє ознаки дихальної недостатності, або у рятівне положення на боці, якщо пацієнт втратив свідомість.
3. Всім пацієнтам з анафілаксією слід вводити високу концентрацію кисню через маску – до 6-8 літрів за хвилину.
4. Застосовувати стандартні методи для відновлення прохідності дихальних шляхів та профілактики аспірації.
5. Швидко ввести 1-2 літри розчину натрію хлориду 0,9 % через катетер (5-10 мл/кг в перші 5-10 хвилин дорослому; 10 мл/кг дитині).
6. Для полегшення симптомів бронхоспазму додатково ввести інгаляційні бета-2-агоністи.
7. За показаннями – проведення серцево-легеневої реанімації.
3 . . .

Почніть використовувати можливості свого особистого кабінету. Зайдіть або зареєструйтесь на сайті

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю

Posted by adau in Протоколи, настанови, клінічні рекомендації, 0 comments

Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію (3.3. Для закладів, що надають третинну (спеціалізовану) медичну допомогу)

ІІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
3.3. Для закладів, що надають третинну
(спеціалізовану) медичну допомогу

Положення протоколу
Обґрунтування
Необхідні дії

1. Профілактика
Запобігання використанню підозрюваного у реакції ЛЗ, а також його аналогів та перехресно-реагуючих ЛЗ, до остаточного визначення причини МА.
1. Надати пацієнту заключення з інформацією про запобігання використання ЛЗ, що раніше спричинив МА, або подібних до нього ЛЗ. Рекомендувати альтернативні ЛЗ та пояснити план дій на випадок розвитку алергічної реакції.
2. Створення бази даних (реєстру) пацієнтів з МА, анафілаксією і ГоТАР.

2. Діагностика
Детально зібраний анамнез є важливим першим кроком на шляху до точної діагностики медикаментозно-індукованої реакції.
Дуже важливим є співпраця лікаря-алерголога / лікаря-імунолога з лікарем-анестезіологом на етапі обстеження пацієнта з періоперативною МА.
Ретельне фізичне обстеження може допомогти визначити можливі механізми, що лежать в основі несприятливих медикаментозних реакцій, і хід подальшого обстеження (див. таблиця 3).
Шкірна проба уколом, так званий шкірний прик-тест, і внутрішньошкірні проби підтверджують IgE-опосередкований характер сенсибілізації; аплікаційні проби (патч-тести) або відстрочені результати внутрішньошкірних тестів – свідчать про сповільнене реагування або Т-клітиннозалежний процес, спрямований на конкретний ЛЗ. Тим не менш, всі результати шкірних проб повинні завжди інтерпретуватися в рамках відповідних клінічних проявів.
Внутрішньошкірні тести частіше можуть викликати системні алергічні реакції і, отже, повинні виконуватися тільки після проведення шкірних прик-тестів досвідченим персоналом в умовах стаціонару з обладнанням для реанімації.
Сироваткова триптаза, серинова протеаза, що вивільняється з тучних клітин, є єдиним в даний час показником крові для діагностики гострих алергічних реакцій.
Можливість проведення провокаційного медикаментозного тесту повинна розглядатися тільки після того, як інші дослідження були вичерпані і діагноз залишається під сумнівом. Основною метою медикаментозної провокації має бути виключення лікарської чутливості / непереносимості, але вона також може бути використана для діагностики або підтвердження переносимості альтернативних ЛЗ.
Зазвичай не рекомендується проводити провокаційну пробу з певним ЛЗ, якщо попередня реакція на нього була небезпечною для життя пацієнта, хоча можна проводити провокаційні тести з альтернативними ЛЗ. Медикаментозна провокація повинна проводитись персоналом, який має досвід її проведення за наявності відповідних засобів реанімації.
Обов’язкові:
1. Збір анамнезу (див. додаток 3).
2. Об’єктивне клінічне дослідження.
3. Диференціальна діагностика клінічних проявів МА.
4. Алергологічне обстеження з урахуванням передбачуваного механізму реакції гіперчутливості на ЛЗ (див. додаток 8).
5. При реакціях негайного типу в анамнезі – визначення IgE специфічних до певних ЛЗ (хоча їх перелік дуже обмежений).
6. Проведення шкірних прик-тестів та інтрадермальних (внутрішньошкірних) тестів з причинними та / або альтернативними ЛЗ (в залежності від типу та тяжкості форм первинної реакції (не раніше 4-6 тижнів після повного регресу всіх клінічних симптомів), проводиться в стаціонарних умовах досвідченим лікарем-алергологом, лікарем-алергологом дитячим з досвідом роботи у галузі МА та за наявності всіх необхідних заходів для лікування анафілактичного шоку в разі необхідності.
7. При анафілаксії – оцінка рівня триптази (базового).
Бажані:
В разі, якщо результати шкірних тестів негативні, проведення провокаційних тестів – за показаннями (для окремих ЛЗ) і за наявності інформованої письмової згоди пацієнта (для дітей – дитини та її батьків) в умовах стаціонару ЗОЗ, який має спеціалізований алергологічний центр і має досвід діагностики МА.

3. Лікування
1. Відсутність ефекту від терапії на попередніх етапах лікування.
2. Лікування ускладнень основного алергічного захворювання (бронхіальна астма, алергічний риніт, алергічний дерматит тощо).
3. Тяжка супутня соматична патологія.
4. Якщо немає відповідної альтернативи, медикаментозна десенсибілізація може бути проведена для одного курсу лікування, особливо антибіотиками, ацетилсаліциловою кислотою, таксанами і хіміотерапевтичними препаратами на основі платини.
Амбулаторне лікування МА легкого ступеня – в залежності від клінічних проявів згідно з існуючими стандартами лікування.

4. Госпіталізація
Госпіталізації підлягають:
а) пацієнти, в яких верифікація діагнозу можлива тільки в госпітальних умовах;
б) пацієнти з ускладненнями МА для проведення відповідного лікування;
в) пацієнти з тяжкою супутньою соматичною патологією.
1. Лікування МА середнього та тяжкого ступеня, ускладнень – в залежності від клінічних проявів згідно з існуючими стандартами лікування.
2. Проведення діагностики з метою підтвердження діагнозу МА (див. пункт 2. Діагностика).
Бажані:
1. За показаннями – проведення медикаментозної десенсибілізації за відсутності відповідної альтернативи (для окремих груп ЛЗ) за наявності інформованої письмової згоди пацієнта (для дітей – дитини та її батьків) в умовах стаціонару ЗОЗ, який має спеціалізований алергологічний центр і досвід діагностики та лікування МА.

5. Подальше спостереження та обстеження
Пацієнту необхідно надати чіткі рекомендації щодо запобігання прийому ЛЗ, які мають перехресні властивості з тими, до котрих у пацієнта була алергічна реакція, та які можуть призводити до повторних реакцій.
Повторні огляди пацієнтів проводяться тільки за наявності іншої алергологічної патології (бронхіальна астма, тяжкий алергічний риніт, алергічні дерматити та інші) та в залежності від тяжкості перебігу хвороби.
Рекомендовано надати алергологічний паспорт пацієнта та браслет пацієнту після встановлення остаточного діагнозу, підтвердженого визначенням специфічних IgE . . .

Почніть використовувати можливості свого особистого кабінету. Зайдіть або зареєструйтесь на сайті

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю

Posted by adau in Протоколи, настанови, клінічні рекомендації, 0 comments

Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію (3.2. Для закладів, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу)

ІІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
3.2. Для закладів, що надають вторинну
(спеціалізовану) медичну допомогу

Положення протоколу
Обґрунтування
Необхідні дії

1. Профілактика
Специфічної профілактики не існує, чинники МА та перехресних алергічних реакцій наведені в пункті 4.1 розділу IV. Запобігання використанню підозрюваного в реакції ЛЗ, а також його аналогів та перехресно-реагуючих ЛЗ, до остаточного визначення.
Обов’язкові:
Проінформувати пацієнта про запобігання використання ЛЗ, що раніше спричинив МА, або подібних до нього ЛЗ та пояснити план дій на випадок розвитку алергічної реакції (див. розділ IV, приклад індивідуального плану надзвичайних дій при анафілаксії).
До остаточного визначення ЛЗ, що спричинив МА, та встановлення діагнозу надати пацієнту
заключення / лист з описом його побічної реакції на ЛЗ (підозрюваний) та рекомендаціями щодо запобігання прийому певних ЛЗ та щодо прийому альтернативних ЛЗ. Створення локального реєстру пацієнтів з МА.

2. Діагностика
Детально зібраний анамнез є важливим першим кроком на шляху до точної діагностики медикаментозно- індукованої реакції. Він повинен включати відомості про ЛЗ (доза, спосіб і терміни введення) разом з природою / характеристикою, часом початку, особливостями розвитку (прогресії) та зникнення симптомів (примітка*).
Дуже важливим є співпраця лікаря-алерголога / лікаря-імунолога з лікарем-анестезіологом на етапі обстеження пацієнта з періоперативною МА.
Ретельне фізичне обстеження може допомогти визначити можливі механізми, що лежать в основі несприятливих медикаментозних реакцій, і хід подальшого обстеження (див. таблиця 3).
Шкірна проба уколом, так званий шкірний прик-тест, і внутрішньошкірні проби підтверджують IgE-опосередкований характер сенсибілізації; аплікаційні проби (патч-тести) або відстрочені результати внутрішньошкірних тестів – свідчать про сповільнене реагування або Т-клітиннозалежний процес, спрямований на конкретний ЛЗ. Тим неменш, всі результати шкірних проб повинні завжди інтерпретуватися в рамках відповідних клінічних проявів.
Внутрішньошкірні тести частіше можуть викликати системні алергічні реакції і, отже, повинні виконуватися тільки після проведення шкірних прик-тестів досвідченим персоналом в умовах стаціонару з обладнанням для реанімації. Сироваткова триптаза, серинова протеаза, що вивільняється з тучних клітин, є єдиним в даний час показником крові для діагностики гострих алергічних реакцій.
Дії лікаря-алерголога, лікаря-алерголога дитячого ЗОЗ під час консультації: Обов’язкові:
1. Оцінка факторів ризику розвитку та ко-факторів МА (див. таблиця 2).
2. Збір анамнезу (див. додаток 3).
3. Об’єктивне клінічне дослідження.
4. Диференціальна діагностика клінічних проявів МА.
5. Визначення об’єму алергологічного дослідження з урахуванням передбачуваного механізму реакції гіперчутливості на ЛЗ (див. додаток 8).
6. Консультація інших спеціалістів за показаннями.
7. Для проведення шкірних прик-тестів та інтрадермальних (внутрішньошкірних) тестів з причинними та / або альтернативними ЛЗ (в залежності від типу та тяжкості форм первинної реакції) скерувати пацієнта у алергологічне відділення або спеціалізований центр ЗОЗ (в умовах стаціонару).
8. При реакціях негайного типу в анамнезі – визначення IgE специфічних до певних ЛЗ (перелік дуже обмежений).
9. При анафілаксії – оцінка рівня триптази (базового).

3. Лікування
На амбулаторному етапі лікуються пацієнти з проявами:
- негенералізованої кропив’янки;
- набряку Квінке легкого ступеня.
Лікар надає рекомендації щодо виду ЛЗ, які може застосовувати пацієнт.
Направлення до стаціонару.
У алергологічному відділенні лікуються пацієнти з:
- генералізованою кропив’янкою;
- багатоформною еритемою;
- набряком Квінке середньо-тяжкого та тяжкого ступеня;
- проявами бронхоспазму;
- ГоТАР І та ІІ ступеня тяжкості.
У реанімаційному відділенні міських лікарень, алергологічного центру лікуються пацієнти з МА із проявами:
- набряку Квінке з локалізацією в ділянці гортані;
- ГоТАР ІІІ та ІV ступеня тяжкості;
- анафілаксії.
1. Надання первинної медичної допомоги при перших проявах анафілаксії (див. додатки 5, 6, 7).
2. Лікування МА легкого ступеня в залежності від клінічних проявів згідно з існуючими стандартами лікування.
3. Скерувати пацієнтів до алергологічного відділення з клінічними проявами МА:
Генералізованої кропив’янки, бронхоспазму, багатоформної еритеми, набряку Квінке, алергічного дерматиту, алергічного васкуліту, ГоТАР І, ІІ ступеня тяжкості.
4. Скерувати пацієнтів до реанімаційного відділення:
при анафілаксії, МА з клінічними симптомами ГоТАР III, IV ступеня тяжкості.

4. Госпіталізація
Підставою для госпіталізації до алергологічного відділення є МА з проявами:
- генералізованої кропив’янки;
- багатоформної еритеми;
- набряку Квінке середньо-тяжкого і тяжкого ступеня;
- бронхоспазму;
- ГоТАР І та ІІ ступеня тяжкості.
Підставою для госпіталізації в реанімаційне відділення є МА з проявами:
- набряку Квінке з локалізацією в ділянці гортані;
- ГоТАР ІІІ та ІV ступеня тяжкості;
- анафілаксії.
1. Лікування МА середнього та тяжкого ступеня в залежності від клінічних проявів згідно з існуючими стандартами лікування.
2. При анафілаксії – визначення рівня триптази (базового).

5. Подальше спостереження та обстеження
Обстеження пацієнтів з МА здійснюється лікарем-алергологом, лікарем-алергологом дитячим ЗОЗ, що надає вторинну (спеціалізовану) або третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу в умовах стаціонару (проведення шкірного тестування).
До остаточного визначення ЛЗ, що спричинив МА, та встановлення діагнозу надати пацієнту заключення / лист з описом його побічної реакції на ЛЗ (вказати підозрюваний ЛЗ) та рекомендаціями щодо запобігання використання певних ЛЗ, а також щодо використання альтернативних ЛЗ.
Алергологічний паспорт пацієнта та браслет рекомендовано надати пацієнту тільки після встановлення остаточного діагнозу, підтвердженого специфічними IgE або позитивними шкірними прик-тестами, внутрішньошкірними або провокаційними тестами.
Провокаційні тести проводяться у ЗОЗ, що надають третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, (спеціалізованому центрі в умовах стаціонару).
1. Надати пацієнту заключення з інформацією про запобігання використання ЛЗ, що раніше спричинив МА, або подібних до нього ЛЗ. Рекомендувати альтернативні ЛЗ та пояснити план дій на випадок розвитку алергічної реакції (див. розділ IV, приклад індивідуального плану надзвичайних дій при анафілаксії).
2. З метою визначення ЛЗ, що спричинив МА, скерувати пацієнта до алергологічного відділення або спеціалізованого алергологічного центру (в умовах стаціонару) для проведення шкірного, провокаційного тестування.

Почніть використовувати можливості свого особистого кабінету. Зайдіть або зареєструйтесь на сайті

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю

Posted by adau in Протоколи, настанови, клінічні рекомендації, 0 comments

Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію (Для закладів, що надають первинну медичну допомогу)

ІІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
3.1. ДЛЯ ЗАКЛАДІВ, ЩО НАДАЮТЬ ПЕРВИННУ МЕДИЧНУ
ДОПОМОГУ

Положення протоколу
Обґрунтування
Необхідні дії

1. Профілактика
Профілактика медикаментозної алергії розподіляється на заходи:
1. Загального порядку
2. Індивідуальні
1. Заходи загального порядку:
- боротьба з поліпрагмазією;
- зміна порядку роботи аптечних установ;
- підвищення контролю за ЛЗ, що відпускаються без рецепта;
- налагодження в ЗОЗ методів раннього виявлення і профілактики МА, їх ретельний облік.
2. Індивідуальні заходи:
- проведення роз’яснювальної роботи серед населення з метою попередження неконтрольованого використання ЛЗ.
Попередження наступних реакцій є важливою частиною лікування пацієнта. Йому повинна
бути надана письмова інформація про те, застосування яких ЛЗ необхідно уникати. Такі
ЛЗ необхідно підкреслити у виписці із ЗОЗ та інформувати лікаря загальної практики - сімейного лікаря. Корисними є браслети алергіків, коли є ризик внутрішньовенного введення ЛЗ в екстрених випадках, наприклад міорелаксантів, опіатів, пеніциліну або НППЗ.
Фахівці ЗОЗ повинні повідомляти про побічні реакції ЛЗ за допомогою заповнення спеціальних карт відповідно до до чинного законодавства.
Обов’язкові:
1. Анкетування всіх пацієнтів перед призначенням медикаментозного лікування (див. додаток 1).
2. Уникати призначення відповідних ЛЗ у пацієнтів з окремими генетичними захворюваннями (див. таблиця 1).
3. Реєстрація ЛЗ, що спричинив алергічну реакцію, в карті амбулаторного або стаціонарного хворого.
4. Реєстрація несприятливих медикаментозних реакцій відповідно до чинного законодавства.

2. Діагностика
Детальна історія захворювання необхідна для точної діагностики медикаментозної реакції і повинна включати відомості про ЛЗ, дозу, оцінку часу та клінічну картину реакції. Це може свідчити про імунологічний механізм і визначати діагностичний процес і лікування.
Шкірні проби не повинні застосовуватися для виявлення МА при відсутності клінічного
анамнезу, що припускає IgE-опосередковану МА. При зборі скарг звернути увагу на характер висипу, інтенсивність, поширеність, свербіж, ураження слизових оболонок ротової порожнини, нудоту, ядуху, головокружіння, головний біль, порушення свідомості та її втрату.
• Детальний опис реакції
• Послідовність виникнення симптомів і їх тривалість:
- проведене лікування (під час реакції);
- результат.
• Послідовність появи симптомів після введення ЛЗ
• Чи вводився підозрюваний ЛЗ раніше, ще до даного курсу лікування?
• Як довго використовувався ЛЗ перед початком проявів алергічної реакції?
• Коли використання ЛЗ припинилося? Яким був ефект?
• Опис очевидців (пацієнт, родич, лікар)
• Захворювання, для лікування якого використовувався підозрюваний ЛЗ, тобто основне захворювання (яке може стати причиною виникнення симптомів)
• Перелік ЛЗ, які використовувалися під час виникнення побічної реакції алергії
(включаючи ЛЗ, що регулярно застосовуються, а також ЛЗ, що відпускаються без рецепта, і засоби нетрадиційної медицини)
• Анамнез життя
• Алергічна реакція на інші ЛЗ
• Інші алергічні реакції
• Інші захворювання
Серійні зразки крові для дослідження рівня сироваткової триптази повинні бути взяті за підозри на анафілаксію
Обов’язкові:
1. Анкетування пацієнта (див. додаток 1):
- пацієнт заповнює опитувальник при підозрі на МА з обов’язковим підписом пацієнта під анкетою.
2. За наявності симптомів гострої алергічної реакції на ЛЗ лікар ЗОЗ заповнює карту реєстрації медикаментозної алергічної реакції (див. додаток 2).
3. Клініко-лабораторне обстеження пацієнта.
Фізикальне обстеження:
огляд органів та систем.
Під час огляду потрібно звернути увагу на:
- наявність набряків;
- зміни стану шкіри та слизових;
- стан верхніх та нижніх дихальних шляхів;
- стан серцево-судинної системи;
- системні прояви хвороби.
Пальпація.
Аускультація.
Вимірювання артеріального тиску (АТ) на обох руках.
Вимірювання частоти серцевих скорочень.
Вимірювання пульсу.
Вимірювання температури тіла.
Вимірювання маси тіла.
Спірометрія та ЕКГ (за потреби).
Рентгенографія органів грудної клітки (за потреби).
Лабораторні обстеження:
загальний аналіз крові з визначенням еозинофілів та швидкості осідання еритроцитів, біохімічний аналіз крові, глюкоза крові, загальний аналіз сечі (за показаннями), RW (за показаннями), ВІЛ (за показаннями), обстеження на наявність щодо антигенів (АГ) вірусних гепатитів B і С (за показаннями), дослідження калу на яйця гельмінтів (за показаннями), при анафілаксії – визначення базового рівня триптази.
4. Направлення на консультацію до лікаря-алерголога, лікаря-алерголога дитячого у випадку наявності в анамнезі документованої алергічної реакції на ЛЗ (див. додаток 4) з повним обстеженням пацієнта.

3. Лікування
Надання первинної медичної допомоги (у будь-якому ЗОЗ, на будь-якому етапі).
1. Надання первинної медичної допомоги при перших проявах анафілаксії (див. додатки 5, 6, 7).
2. Скерувати пацієнтів з медикаментозною алергією до алергологічного відділення: МА з клінічними проявами генералізованої кропив’янки, бронхоспазму, багатоформної еритеми, набряку Квінке, алергічного дерматиту, алергічного васкуліту, гострих токсико-алергічних реакцій (ГоТАР) І, ІІ ступеня тяжкості.
До реанімаційного відділення: при анафілаксії, МА з клінічними симптомами ГоТАР III,
IV ступеня тяжкості.

4. Подальше обстеження
Обстеження осіб на МА здійснюється у ЗОЗ, що надають вторинну
(спеціалізовану) медичну допомогу.
Своєчасне направлення до ЗОЗ, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, на обстеження та визначення причинного агента та надання подальших
рекомендацій (див. додаток 4).

Документування та обмін інформацією з лікарями інших спеціальностей
Документування нових алергічних реакцій, що спричинені ЛЗ.
У пацієнтів з підозрою на МА необхідно документувати їх реакцію, в структурованій формі:
1) загальний характер і комерційне найменування ЛЗ, який підозрюється в заподіянні реакції, в тому числі концентрацію / дозу та форму випуску;
2) опис реакції;
3) показання для застосування ЛЗ (якщо немає клінічного діагнозу, опишіть синдроми / симптоми);
4) дата і час реакції, кількість доз, що приймаються або кількість днів прийому ЛЗ до початку реакції;
5) спосіб введення;
6) які ЛЗ або групи ЛЗ уникати в майбутньому.

Визначення рівня сироваткової триптази за умов анафілаксії

1. Після підозрюваної анафілаксії, асоційованої з ЛЗ, забрати в пацієнта 3 зразка крові (перша проба – після початку надання допомоги пацієнту, друга – протягом 30-120 перших хвилин після розвитку реакції та третя – через 24 години після розвитку симптомів) для визначення базового рівня триптази.
2 . . .

Почніть використовувати можливості свого особистого кабінету. Зайдіть або зареєструйтесь на сайті

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю

Posted by adau in Протоколи, настанови, клінічні рекомендації, 0 comments