Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію (3.4. Для закладів, що надають екстрену медичну допомогу)

ІІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
3.4. Для закладів, що надають екстрену
медичну допомогу

Положення протоколу
Обґрунтування
Необхідні дії

1. Профілактика
Заходи первинної профілактики не розроблені.

2. Діагностика
Диспетчер:
- приймає виклик;
- встановлює точний час початку захворювання (через скільки хвилин, годин, днів після початку використання ЛЗ виникли симптоми);
- скеровує виїзд бригади швидкої медичної допомоги.
Лікар станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги визначає:
- план невідкладних заходів;
- скеровує госпіталізацію пацієнта.
Виявити загальний алергологічний, імунологічний анамнез та алергічні реакції на ЛЗ.
Проведення фізикального обстеження
Оцінка загального стану та життєво важливих функцій:
- за показаннями усунути порушення життєво важливих функцій організму – дихання, кровообігу.
Візуальна оцінка:
- уважно оглянути шкірні покриви, ротоглотку;
- провести аускультацію легень та серця.

3. Лікування
Диференціювати гострий стан і почати надання екстреної допомоги.
Епінефрин може врятувати життя пацієнта, тому повинен бути негайно введений у вигляді першої лінії лікування при анафілаксії.
Блокатори Н1- та Н2-гістамінових рецепторів системної дії можуть полегшити шкірні симптоми анафілаксії.
Системні ГКС
можуть бути використані, оскільки вони можуть знизити ризик респіраторних симптомів пізньої фази.
Пацієнтів, які виявляли дихальну недостатність, слід ретельно оглядати принаймні впродовж 6-8 годин.
Пацієнтів, які виявляли нестабільність кровообігу, слід оглядати протягом 12-24 годин.
1. Першочергове лікування
Епінефрин може врятувати життя пацієнта, тому повинен бути негайно введений у вигляді першої лінії лікування при анафілаксії.
Епінефрин слід вводити внутрішньом’язово в середину зовнішньої частини стегна 0,01 мг/кг р-ра 1:1,000 (1 мг/мл); максимум 0,5 мг (дорослий) або 0,3 мг (дитина).
У пацієнтів, які потребують повторних доз епінефрину, введення повинні здійснюватися принаймні через кожні 15 хвилин.
У випадку неадекватної реакції на дві або більше доз епінефрину внутрішньом’язово, його можна вводити у вигляді вливання (інфузії) з проведенням відповідного кардіомоніторингу у відділенні невідкладної (екстреної) допомоги, інтенсивної терапії у супроводі лікарів.
2. Другочергове лікування
1. Слід зупинити дію тригера анафілактичної реакції.
2. Надання правильного положення тілу пацієнта для попередження аспірації.
Пацієнта з анафілаксією слід покласти на спину з піднятими нижніми кінцівками, якщо він виявляє нестабільність кровообігу, перевести у позицію «сидячи», якщо він виявляє ознаки дихальної недостатності, або у рятівне положення на боці, якщо пацієнт втратив свідомість.
3. Всім пацієнтам з анафілаксією слід вводити високу концентрацію кисню через маску – до 6-8 літрів за хвилину.
4. Застосовувати стандартні методи для відновлення прохідності дихальних шляхів та профілактики аспірації.
5. Швидко ввести 1-2 літри розчину натрію хлориду 0,9 % через катетер (5-10 мл/кг в перші 5-10 хвилин дорослому; 10 мл/кг дитині).
6. Для полегшення симптомів бронхоспазму додатково ввести інгаляційні бета-2-агоністи.
7. За показаннями – проведення серцево-легеневої реанімації.
3 . . .

Почніть використовувати можливості свого особистого кабінету. Зайдіть або зареєструйтесь на сайті

Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.