алергія

МОЗ: Затверджено уніфікований протокол «Бронхіальна астма у дітей»

МОЗ: Затверджено уніфікований протокол «Бронхіальна астма у дітей»

Міністерство охорони здоров’я затвердило уніфікований клінічний протокол первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Бронхіальна астма у дітей». Наказ про його затвердження підписав міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко.

Документ розробила група експертів на підставі доказової клінічної настанови «Бронхіальна астма» (2021), у якій зібрана найкраща світова практика надання медичної допомоги пацієнтам із бронхіальною астмою.

Положення уніфікованого клінічного протоколу допоможуть створити комплексну та ефективну систему надання медичної допомоги дітям із бронхіальною астмою. Дотепер маленькі пацієнти отримували лікування за протоколами 2013 року.

Новий документ повністю відповідає сучасним потребам охорони здоров‘я, встановлює єдині вимоги до профілактики, діагностики та лікування такої патології. Заклади охорони здоров’я різного рівня мають використовувати протокол у практичній роботі.

23 грудня 2021 Статус: Чинний

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

23.12.2021 N 2856

м. Київ

Про затвердження Уніфікованого клінічного протоколу первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Бронхіальна астма у дітей»

Відповідно до статті 14¹ Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», пунктів 2.4 розділу ІІ та 3.5 розділу ІІІ Методики розробки та впровадження медичних стандартів медичної допомоги на засадах доказової медицини, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 вересня 2012 року № 751, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 року за № 2001/22313, підпункту 10 пункту 4 та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90),

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Уніфікований клінічний протокол первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Бронхіальна астма у дітей», що додається.

2. Внести зміни до  наказу Міністерства охорони здоров’я України від 8 жовтня 2013 року № 868 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при бронхіальній астмі»,   виключивши  пункти 1 – 4.

У зв’язку з цим пункти  5 – 6  вважати відповідно пунктами  1 – 2.

3. Державному підприємству «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України» (Бабенко М.М.) забезпечити внесення Уніфікованого клінічного протоколу первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Бронхіальна астма у дітей» до Реєстру медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Микичак І.В.

Міністр       Віктор ЛЯШКО
0
Posted by adau in Новини, Протоколи, настанови, клінічні рекомендації, 0 comments
АНТИГІСТАМІННІ ПРЕПАРАТИ В ПРАКТИЦІСІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ: ЗАПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ

АНТИГІСТАМІННІ ПРЕПАРАТИ В ПРАКТИЦІСІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ: ЗАПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ

Беш Л.В., Беш О.М.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Значна розповсюдженість алер­гічної патології, неухильне зростання її частоти в усьому світі, пресловутий «алергічний марш», який, стартуючи в ранньому дитинстві, нерідко супрово­джує хворого протягом усього життя, зумовлюють надзвичайну зацікавле­ність до даної проблеми. Така ситуація стимулює швидкий розвиток наукових досягнень у галузі алергології, розши­рюється розуміння природи алергічних процесів, з’являються нові медикамен­ти, які дозволяють ефективно контр­олювати алергічну патологію. Однак і сьогодні безперечне лідерство у ліку­ванні алергії утримують антигістамін- ні препарати. Багаторічний досвід їх клінічного застосування і результати серйозних мультицентрових рандомізо- ваних досліджень переконливо довели високу ефективність цих препаратів у лікуванні алергічних захворювань [1, 2 ]. Водночас, сьогодні ми володіємо багатогранною й іноді неоднозначною інформацією щодо застосування анти- гістамінних препаратів і в реальній клі­нічній практиці далеко не просто лікарю відповісти на запитання : Кому і коли показане призначення цих медикамен­тів? Який препарат обрати для конкрет­ного пацієнта?

На сьогодні у клінічній практиці за­стосовуються антигістамінні препара­ти різних поколінь. І при цьому не існує найкращого препарату на всі випадки. У другій половині 90-х років ХХ століт­тя були синтезовані нові неседативні антигістамінні препарати другого поко­ління (фексофенадин, дезлоратадин, левоцетиризин). Перевагою цих пре­паратів були безпосередня активність (кінцеві метаболіти) і більша спорідне­ність до Н1-рецепторів, що дало мож­ливість зменшити їхню терапевтичну дозу [ 3 ].

На сторінках спеціальної лі­тератури, конференціях і симпозіумах різного рівня і сьогодні ведеться жвава дискусія, предметом якої є відповідь на питання : Чи мають право ці препара­ти називатися антигістамінними пре­паратами III генерації?

Однозначну від­повідь сформувати складно, оскільки можна привести аргументи з багатьох досліджень, одні з яких дають ствердну, а інші заперечливу відповідь. Але чи це так важливо для практичної медицини? На наш погляд, ні. Важливо знати, що

існують препарати другої генерації, які піддаються метаболізму, і нові засоби, які є їхніми активними метаболітами, так звані неседативні антигістамінні препарати [4, 5].

Представляємо наші відпові­ді на запитання щодо застосуван­ня антигістамінних препаратів, які нам найчастіше задають практич­ні лікарі.

І перше з них : Який пре­парат є клінічно найефективніший? Чи взагалі існує найкращий препарат?

На наш погляд, однозначної відповіді на це запитання немає. Зокрема, лі­кування хронічної алергічної патології (хронічна кропив’янка, алергічний риніт) потребує застосування активних мета­болітів антигістамінних препаратів II по­коління (в англомовній літературі – неседативні антигістамінні). Найбезпеч­ніші, найбільш вивчені в педіатричній практиці – молекули Левоцетиризину і Дезлоратадину (дуже швидко почина­ють діяти, не виявляють седативного ефекту, можуть застосовуватися три­вало і в різному дозуванні). Багаторічне застосування і доведена безпека схи­ляють лікарів до вибору саме цих пре­паратів.

Обираючи препарат для лікування конкретного пацієнта, в реальній клі­нічній практиці лікар найчастіше віддає перевагу медикаментам з оптимальним співвідношенням ефективність/безпечність/ціна. В такій ситуації на особли­ву увагу заслуговують якісні генеричні лікарські засоби. Якщо говорити про європейські генерики найсучасніших антигістамінних препаратів, слід від­значити генеричний левоцетиризин (Алерзин), який виробляється відомою фармацевтичною компанією ЕГІС у від­повідності до європейських стандартів. Препарат має привабливе співвідно­шення ціна/якість і випускається в різ­них формах (таблетки по 5 мг, краплі – в 1мл міститься 20 крапель – 5мг), що дозволяє індивідуалізувати терапію. Особливо привабливою для педіатрів є крапельна форма препарату, яка до­зволяє оптимально дозувати препарат навіть для немовлят, починаючи з шес­тимісячного віку.

Особливі труднощі у пошуку тера­певтичної тактики із застосуванням антигістамінних препаратів породжує спонтанна хронічна кропив’янка, яка характеризується багатогранною різ­ноплановою етіологією. Дана патологія є трудною і дуже виснажливою і для лікаря, і для хворого. Пацієнти довго ходять кругами – від одного лікаря до ін­шого, поки не знайдуть того спеціаліс­та, який вирішить проблему. Сьогодні не існує суворого переліку обстежень у разі спонтанної хронічної кропив’янки, і водночас доведено, що розширена діагностична програма рекомендована далеко не завжди, лікування даної па­тології повинно бути системним, комп­лексним та індивідуальним. Препара­тами першого вибору є антигістамінні. Протягом останніх років активно диску­тується питання тривалості їх застосу­вання. Більшість науковців і практичних лікарів вважають допустимими тривалі курси терапії 3-6-9 і навіть 12 місяців [ 4, 5 ]. Окремі практичні лікарі мають досвід багаторічного безперервного застосування препаратів цієї групи. З іншого боку, необгрунтовано тривале вживання антигістамінних препаратів може призвести до небажаних наслід­ків. Єдино правильний вихід у такій си­туації – індивідуальний підхід до вибору тривалості лікування, який базується на оцінці особливостей перебігу хворо­би у конкретного пацієнта й аналізі спів­відношення користь/ризик призначення препарату.

Який препарат у такому разі є клі­нічно найефективніший?

Відповідь на це питання шукають науковці і практики протягом багатьох років. Активно обго­ворюється сьогодні також питання мож­ливості збільшення терапевтичної дози неседативних антигістамінних препара­тів II генерації левоцетиризину і дезло­ратадину. Чи можливий перегляд дозу­вання цих препаратів? Який препарат є найкращим? Результати проведених досліджень неоднозначні. Зокрема, у дослідженні Potter PC, Kapp A, Maurer M, et al. (Comparison of the efficacy of levocetirizine 5 mg and desloratadine 5 mg in chronic idiopathic urticaria patients. Allergy. 2009; 64: 596-604) на підставі глибокого статистичного аналізу отри­мані кращі результати на фоні застосу­вання Левоцетиризину. Вже у 2014 році метааналіз 73 досліджень (9759 хворих) показав інші результати. Тривалість лі­кування антигістамінними препаратами склала від 2 тижнів до 3 місяців, при чому ліки застосовували в різних дозу­ваннях згідно інструкції і збільшення дози у 2 – 3 або навіть 4 рази. Жодний препарат не був найкращий у всіх порів­няннях (і щодо дозування, i щодо швид­кості регресії симптомів кропив’янки в різних схемах лікування) (Sharma M, Bennett C, Cohen SN, Carter B. H1- antihistamines for chronic spontaneous urticaria. Cochrane Database Syst Rev. 2014 Nov 14;11:CD006137). Таким чином, усі доступні в Україні найновіші антигістамінні препарати другої гене­рації мають задокументовану в на­укових публікаціях ефективність і без­пеку в лікуванні хронічної спонтанної кропив’янки у дозуванні, яке в 4 рази перевищує рекомендовані інструкцією дози, але жоден не має таких офіційних рекомендацій у вітчизняних протоколь­них стандартах. Чому? Тому що вітчиз­няних протокольних стандартів нині не існує. Як поступати практичним ліка­рям? Свою терапевтичну тактику треба будувати на підставі міжнародних узго- джувальних документів, які рекомен­дують у лікуванні хронічної спонтанної кропив’янки застосовувати ці препара­ти в різних дозуваннях залежно від по­треби. Треба пам’ятати, що ці препара­ти дозволені і в дозуванні, яке в 4 рази перевищує рекомендовані інструкцією дози.

Практичні лікарі часто запитують: Чи можна у разі хронічної кропив’янки застосовувати одночасно декілька су­часних антигістамінних препаратів дру­гого покоління?

Така тактика є непри­йнятною, показане застосування одно­го препарату, але при цьому дозування можна збільшувати у 2-4 рази, переви­щуючи рекомендовані інструкцією дози [6,7].

Ще одне питання активно обговорю­ється сьогодні : Чи можна застосовува­ти одночасно комбінацію антигістамін- них препаратів I і II поколінь?

Знову ж таки, ні. Така тактика є неприйнятною, показане застосування у разі хронічної кропив’янки одного препарату, але при цьому дозування можна збільшувати у 2-4 рази.

Отже, сьогодні в арсеналі практич­ної медицини є антигістамінні препарати різних поколінь, і всі вони мають свої показання для застосування у клінічній практиці сімейного лікаря. Відомо, що алергічна патологія дуже часто стар­тує уже з першого року життя дитини і, як правило, першим її дзвіночком є харчова алергія. Говорячи про харчову алергію, ми повинні розуміти, що в та­кому випадку мова йде виключно про реакції гіперчутливості на харчові про­дукти, патогенетичною основою яких є імунні механізми. Клінічна маніфеста­ція харчової алергії часто проявляється симптомами ураження багатьох органів і систем, однак найчастіше реєструють­ся зміни на шкірі у вигляді атопічного дерматиту. В лікуванні загострень да­ної патології продовжують залишатися незамінними антигістамінні препарати І покоління. Лікарі часто запитують : Чи можна сьогодні взагалі використовува­ти антигістамінні препарати першого покоління? І якщо можна, то які? Анти- гістамінні препарати першого поколін­ня застосовують у період загострення атопічного дерматиту за вираженого свербіння для досягнення седативно­го ефекту. Антигістамінні препарати І покоління продовжують залишатися незамінними для застосування в го­стрих і невідкладних станах, бо тільки вони випускаються в ін’єкційних фор­мах. У таких випадках найчастіше за­стосовують препарат Супрастин. Вод­ночас, практикуючий педіатр мусить пам’ятати, що антигістамінні препарати І генерації можуть застосовуватися ви­ключно короткими курсами (5-7 днів), їх не слід застосовувати у дітей з рес­піраторними проявами алергії, оскільки ці препарати сприяють значному збіль­шенню в’язкості назального і бронхіаль­ного секрету й утруднюють його виве­дення з дихальних шляхів.

Сьогодні науковці і практичні лікарі активно шукають відповідь на питання : Чи можна загальмувати «алергічний марш» в організмі пацієнта?

В проце­сі пошуку препаратів, які б змогли за­гальмувати трансформацію атопічного дерматиту в респіраторний алергоз, великі сподівання покладалися на антигістамінні препарати другого поко­ління. Протягом останніх років опублі­ковані результати серйозних мульти- центрових досліджень, у процесі яких з метою впливу на «алергічний марш» і профілактики бронхіальної астми у дітей з атопічним дерматитом тривало призначали (навіть протягом 3-6 років) найсучасніші антигістамінні препарати II генерації. Однак, значущого профі­лактичного ефекту не було отримано, що дозволяє говорити про недоціль­ність такої профілактичної стратегії [ 8 ]. Більше того, в останні роки змінилися уявлення про саму природу «алергічно­го маршу». Сьогодні доведено, що це ніщо інше як натуральний перебіг ато- пічної хвороби у конкретного пацієнта. Кожний пацієнт має свою історію алер­гії.

Протягом останніх років умови, в яких доводиться працювати лікарям, швидко змінюються. З’являються нові препарати, розробляються нові про­токольні стандарти лікування. Після років процвітання доказової медицини сьогодні ми стоїмо на зломі уявлень про її реальні можливості. Все частіше організовуються дослідження в режимі реального життя, які дають можливість порівняти результати доказової меди­цини й індивідуальної практики, все частіше згадують про “персоніфіковану медицину”. У разі прийняття рішення стосовно призначення антигістамінних засобів, практичний лікар щоразу ви­рішує не лише питання щодо вибору конкретного препарату, але і тривалості його застосування. Більше того, педіатр ще й мусить враховувати вікові обме­ження. Таким чином, ситуація є доволі складною і потребує напрацювання чіт­кого алгоритму дій, які повинні бути ре­гламентовані відповідними медичними стандартами. Одначе, останні не слід сприймати як догму, а як рекомендації, які не суперечать одному з основних принципів вітчизняної медицини: “ліку­вати не хворобу, а хворого”. Тільки та­кий принцип дозволить лікарю вибрати оптимальну лікувальну схему, оскільки не існує однозначних рецептів для всіх.

Список використаних джерел знаходиться в редакції.

АЛЕРГІЯ У ДИТИНИ 25/26 2020

 Алергія у дітей 25_26 (1)-2

0
Posted by adau in журнал, 0 comments
16 жовтня 2020 року о 10:00 Асоціація дитячих алергологів України проведе онлайн-тренінг на тему «ВПРОВАДЖЕННЯ В МЕДИЧНУ ПРАКТИКУ ПРОТОКОЛІВ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З АЛЕРГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ. ЦИКЛ 2 – АТОПІЧНИЙ МАРШ»

16 жовтня 2020 року о 10:00 Асоціація дитячих алергологів України проведе онлайн-тренінг на тему «ВПРОВАДЖЕННЯ В МЕДИЧНУ ПРАКТИКУ ПРОТОКОЛІВ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З АЛЕРГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ. ЦИКЛ 2 – АТОПІЧНИЙ МАРШ»

РЕЄСТРАЦІЮ ВІДКРИТО!
15 жовтня 2020 року о 10:00 Асоціація дитячих алергологів України проведе онлайн-тренінг на тему «ВПРОВАДЖЕННЯ В МЕДИЧНУ ПРАКТИКУ ПРОТОКОЛІВ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З АЛЕРГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ. ЦИКЛ 2 – АТОПІЧНИЙ МАРШ».
Попередня реєстрація ОБОВ’ЯЗКОВА за посиланням https://bit.ly/33oIQnH
Цього разу тренінг проходить для лікарів з Південного регіону України, а саме з міст Херсона, Миколаєва та Одеси. Участь безкоштовна. Кількість місць обмежена. Всі учасники отримають сертифікат на 15 балів до атестації БПР після проходження тесту по завершенню тренінга.
Обов’язково при проходженні реєстрації зверніть увагу на лист-підтвердження email, яке буде відправлено автоматично після реєстрації. Без підтвердження email перегляд тренінгу буде неможливо здійснити. Інструкція за посиланням https://webinar.prostirua.com/i-restore
Щоб дізнаватись першими про знакові події медичної галузі, завантажуйте мобільний додаток MCA Україна за посиланням у App Store https://apple.co/2GuBeFP або Google Play http://bit.ly/2X459tC. Додаток МСА Україна – всі конференції і протоколи під рукою!
0
Posted by adau in конференції, Новини, 0 comments
Сергей Зайков: “Элиминационная терапия: эффективность в аллергологии”

Сергей Зайков: “Элиминационная терапия: эффективность в аллергологии”

НПК «Актуальні питання та практичні аспекти дитячої пульмонології та алергології: стандарти медичної допомоги», травень 2019 р.

Про конференцію: На конференції розглянуті: медико-соціальні аспекти діагностики, лікування та профілактики захворювань органів дихання та алергічної патології у дітей; проблемні аспекти антибактеріальної терапії в дитячій пульмонології; актуальні питання діагностики та лікування алергічних захворювань у дітей раннього та старшого віку.

Центр з діагностикою медикаментозної алергії у дітей (з денним стаціонаром на 3 ліжка)

 

 

Відтворити відео
0
Posted by adau in конференції, 0 comments
Арунас Валіуліс: “Фенотипічний підхід до лікування дошкільнят зі свистячим диханням”

Арунас Валіуліс: “Фенотипічний підхід до лікування дошкільнят зі свистячим диханням”

НПК «Актуальні питання та практичні аспекти дитячої пульмонології та алергології: стандарти медичної допомоги», травень 2019 р.

Про конференцію: На конференції розглянуті: медико-соціальні аспекти діагностики, лікування та профілактики захворювань органів дихання та алергічної патології у дітей; проблемні аспекти антибактеріальної терапії в дитячій пульмонології; актуальні питання діагностики та лікування алергічних захворювань у дітей раннього та старшого віку.

Частина 1

Відтворити відео

Частина 2

Відтворити відео
0
Posted by adau in конференції, 0 comments
Клінічні рекомендації EDF з атопічної екземи (атопічного дерматиту). Частина І

Клінічні рекомендації EDF з атопічної екземи (атопічного дерматиту). Частина І

Резюме

Представлені клінічні рекомендації – це спільний міждисциплінарний Європейський проект, до розробки якого були залучені як лікарі відповідних спеціальностей, так і представники пацієнтськи організацій. Це рекомендації, що засновані на рішенні консенсусу, доступній доказовій базі інших рекомендацій,    результатах систематичних оглядів літератури та опублікованих досліджень.

У першій частині висвітлені питання методів дослідження, перспективи з точки зору пацієнтів, загальних заходів та стратегії уникнення контакту з алергеном, базисної терапії з використанням  емолієнтів та очищення  шкіри,  корекції  дієти,  місцевої  протизапальної терапії, фототерапії та протисвербіжної терапії. Друга частина рекомендацій включає розділи антибактеріальної терапії, системного лікування, алерген-специфічної імунотерапії (АСІТ), нетрадиційної медицини, психосоматичного консультування та навчальних заходів.

Докладніше: Атопічний дерматит. Частина 1

0
Posted by adau in Протоколи, настанови, клінічні рекомендації, 0 comments
Керівництво Європейської академії по алергії та клінічній імунології (EAACI) EAACI по алерген імунотерапії

Керівництво Європейської академії по алергії та клінічній імунології (EAACI) EAACI по алерген імунотерапії

Алергії на отруту перетинчастокрилих

Переклад: Безродна O. В., Сукач М. М.
Наукове редагування:
Президент АДАУ, експерт МОЗ України, проф. УманецьТ. Р.

EAACI GUIDELINES ON ALLERGEN IMMUNOTHERAPY HYMENOPTERA VENOM ALLERGY

Керівництво Європейської академії по алергії та клінічнії імунології (EAACI) EAACI по ал рген імунотерапії. Алергії на отруту перетинчастокрилих.

Gunter J Sturm1,2, Eva-Maria Varga3, Graham Roberts4, Holger Mosbech5, M. Beatrice Bilò6, Cezmi A Akdis7, Darío Antolín-Amérigo8, Ewa Cichocka-Jarosz9, Radoslaw Gawlik10, Thilo Jakob11,12, Mitja Kosnik13, Joanna Lange14, Ervin Mingomataj15,16, Dimitris I Mitsias17, Markus Ollert18,19, Janneke NG Oude Elberink20,  Oliver  Pfaar21,22, Constantinos Pitsios23, Valerio Pravettoni24, Franziska Ruë 25, Betül Ayşe Sin26, Ioana Agache27,  Elizabeth  Angier28,  Stefania  Arasi29,30,  Moises  A  Calderón31,  Montserrat Fernandez-Rivas32, Susanne Halken33, Marek Jutel34,35, Susanne Lau36, Giovanni B Pajno37, Ronald van Ree38, Dermot Ryan39, Otto Spranger40, Roy Gerth van Wijk41, Sangeeta Dhami42, Hadar Zaman43, Aziz Sheikh44, Antonella Muraro45

Приймали участь у створені

1Department  of Dermatology  and Venerology, Medical University of Graz, Austria

2Outpatient Allergy Clinic Reumannplatz,   Vienna,   Austria

 3Department   of Paediatric and Adolescent Medicine, Respiratory University of Graz, and Allergic Disease Division, Medical Austria

4The David Hide Asthma and Allergy Research Centre, St Mary’s Hospital, Newport,   Isle   of   Wight;

NIHR Biomedical Research Centre,   University Hospital Southampton NHS Foundation Trust, Southampton, UK; Clinical and Experimental Sciences and Human Development in Health Academic Units, Faculty of Medicine, University of Southampton, Southampton, UK

5Allergy Clinic, openhagen University Hospital Gento e, Denmark

6Allergy Unit, Department of Internal Medicine, University Hospital of Ancona, Italy 7Swiss Institute of Allergy and Asthma Research (IAF), University of Zurich, Switzerland

8Servicio de Enfermedades del Sistema Inmune-Alergia. Hospital Universitario Príncipe de Asturias, Departamento de Medicina y Especialidades Médicas, Universidad de Alcalá, adrid, Spain

9Depar ment of Pediatrics, Jagiellonian University Medical College, Krakow, Poland 10Department of Internal Medicine, Allergy and Clinical Immunology, Medical University of Silesia, Katowice, Poland

11Department of Dermatology and Allergology, University Medical Center Gießen and     Marburg     (UKGM),     Justus    Liebig         University Gießen, Germany 12Allergy Research Group, Department of Dermatology, Medical Center – University of Freiburg, Freiburg, Germany

13University Clin c of Respiratory and Allergic Diseases   Golnik; Medical Faculty Ljubljana, Slovenia

14Department   of Pediatric Pneumonology and Allergy, Medical University of  arsaw, Poland

15Mother Theresa School of     Medicine,    Dept.    of Allergology    &    Clinical    Immunology, Tirana Albania

16Medicine University of Tirana, Faculty of Technical-

Medical Sciences, Department of Paraclinical Disciplines, Tirana, Albania 17Department of Allergy and Clinical Immunology, 2nd Paediatric Clinic, University of Athens, Greece

18Depar ment of Infection  and  Immunity,  Luxembourg Institute  of  Health  (LIH),  Strassen,   Luxembourg

19Department of Dermatology and Allergy Center, Odense Research Center for Anaphylaxis, University of Southern Denmark, Odense, Denmark

20Department of Allergology and Internal  Medicine,  University  of  Groningen,  University  Medical;  Hospital  Groningen  & Groningen    Research    Center    for    Asthma    and COPD (GRIAC), Groningen,    The Netherlands

21Department of     Otorhinolaryngology,     Head     and Neck Surgery, Universitätsmedizin   Mannheim,   Medical  Faculty Mannheim,  Heidelberg University, Germany

22Center for Rhinology Allergology, iesbaden, Germany

23Medical School, University of Cyprus, Nicosia, Cyprus

24UOC Clinical Allergy and Immunology – IRCCS Foundation Ca’Granda Ospedale Maggiore Policlinico – Milan – Italy

25Klinik und Poliklinik für Dermatologie und Allergologie, Klinikum der Universität München, Munich, Germany

26Department of Pulmonary Diseases, Division of Immunology and Allergy, Faculty of Medicine, Ankara University, Ankara, Turkey

27Transylvania University Brasov, Faculty of Medicine, Department of Allergy and Clinical Immunology, Brasov, Romania

28Department of Immunology and Allergy, Northern General Hospital, She eld, UK 29Department    of    Pediatrics,   Allergy    Unit,    University   of Messina, Messina, Italy

30Molecular Allergology     and Immunomodulation-Department     of Pediatric Pneumology and Immunology, Charité Universitätsmedizin Berlin, Germany 31Section of Allergy and Clinical Immuology, Imperial College London, National Heart and Lung Institute, Royal Brompton Hospital, London United Kindom 32Allergy Department, Hospital Clínico San Carlos, IdISSC, Madrid, Spain

33Hans Christian Andersen Cildren’s Hospital, Odense University Hospital, Odense, Denmark

34Wroclaw Medical University, Wroclaw, Poland

35ALL-MD Medical Research Institute, Wroclaw, Poland

36Deartment of Pediatric Pneumology and Immunology, Charité Universitätsmedizin, Berlin, Germany

37Department     of     Pediatrics,    Allergy     Unit, Universi y     of     Messina, Messina, Italy

38Departments of Experimental Immunology and of Otorhinolaryngology, Academic Medical Center, University of Amsterdam, Amsterdam, The etherlands

39 Usher Institute of Population Health Sciences and Informatics, University of Edinburgh, Edinbu gh, UK

40Austrian Lung Union, Vienna, Austria

41Section of Allergology, Department of Internal Medicine, Erasmus MC Rotterdam, The Netherlands

42Evidence-Based Health Care Ltd, Edinburgh UK

43University of Bradford, School of Pharmacy, UK

44Asthma UK Centre for  Applied  Research,  Usher  Institute  of  Population  Heal h  Sciences  and  Informatics, University of Edinburgh, Einburgh, UK

45Food Allergy Referral Centre Veneto Region Department of Women and Child Health Padua General University Hospital, Italy

 

Алергія на отруту виду Hymenoptera є потенційно небезпечною для життя алергічною реакцією після укусу бджоли, оси або мурахи. Системні алергічні реакції після укусів повідомляються у 7,5% дорослих та у 3,4% дітей. Вони можуть бути легкими та обмеженими реакцією шкіри або середньоважкими та важкими з ризиком загрожуючої життю анафілаксії.

Алерген імунотерапія інсектна алергія для сайта

1
Posted by adau in Протоколи, настанови, клінічні рекомендації, 0 comments

Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію (VIII. ДОДАТКИ ДО УНІФІКОВАНОГО КЛІНІЧНОГО ПРОТОКОЛУ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ)

Додаток 1 до уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію»

Для лікарів ЗОЗ, що надають первинну медичну допомогу, та лікарів-стоматологів
Анкета-опитувальник для пацієнта

Впишіть чи підкресліть Дата “______” _____________ 201__ р.

Опитувальник

Прізвище, ім’я, по-батькові ___________________________________________

стать (чол, жін)

Дата народження_____________________

СКАРЖИТЕСЯ НА: напади ядухи (так, ні), задишки чи тяжкого дихання (так, ні), задушливого кашлю (так, ні), періодичні хрипи (свисти), які чути на відстані (так,ні) Часту чи постійну закладеність носа (так, ні), виділення з носа без простуди (так, ні), свербіння та / або почервоніння очей (так / ні), повік (так / ні), носа (так, ні) цілорічно (так, ні), чи у весняно-літній період (так, ні), висипи на шкірі (так, ні), її почервоніння (так, ні), набряки шкіри (так, ні), відчуття свербежу шкіри (так / ні), болі у животі (так, ні), нудота (так, ні), часті діареї (так, ні), втрата свідомості (так, ні), зниження артеріального тиску (так, ні), затруднення дихання (так, ні) та ін. Вищенаведені скарги виникають після застосування ЛЗ (так, ні), харчових продуктів (так, ні), побутової хімії (так, ні), контакту з різними речовинами на виробництві (так, ні), інші речовини (які_______________________) (так / ні). У Вас раніше були виявлені бронхіальна астма (так, ні), алергічний риніт (так, ні), алергічний дерматит (так, ні), інші алергічні захворювання (так, ні), небезпечні реакції на укуси комах (так, ні).
Які є у пацієнта інші хронічні захворювання (особливо автоімунні, хвороби нирок, печінки і жовчного міхура, шлунку і кишківника, підшлункової залози, щитовидної залози, інші_____________________________).
Чи існують харчові продукти, харчові домішки, які не переносить пацієнт.
Обов’язкова наявність підпису пацієнта, підпису лікаря.

 

Додаток 2 до уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію»

Додаток 3 до уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію»

Додаток 4 до уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію»

Показання для направлення пацієнта до лікаря-алерголога, лікаря-алерголога дитячого

  • Пацієнти, які мають в анамнезі алергію на бензилпеніцилін, антибактеріальні ЛЗ і, ймовірно, потребуватимуть подальшої антибіотикотерапії.
  • Пацієнти з множинною медикаментозною алергією / непереносимістю.
  • Пацієнти, які могли б мати алергію на препарати білкової природи і потребують введення цих речовин.
  • Пацієнти, які мають в анамнезі побічні реакції на НППЗ, і потребують використання ацетилсаліцилової кислоти або НППЗ.
  • Пацієнти, які мають тяжкі форми алергічних захворювань в анамнезі або у гострому перебігу.
  • Пацієнти з алергічними реакціями на місцеві анестетики.
  • Пацієнти, які мають в анамнезі реакції на індукційні агенти.
  • Пацієнти, які мають в анамнезі реакції на препарати, які містять йод, вітаміни тощо.

Додаток 5 до уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію»

Додаток 6 до уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію»

ЕКСТРЕНА ДОПОМОГА ПРИ АНАФІЛАКСІЇ:

Першочергове лікування: епінефрин

Епінефрин може врятувати життя пацієнта, тому повинен бути негайно введений у вигляді першої лінії лікування при анафілаксії.
Раннє введення епінефрину повинне проводитися в індивідуальному порядку, коли алергічна реакція, ймовірно, переросте в анафілаксію.
Епінефрин слід вводити внутрішньом’язово в середину зовнішньої частини стегна 0,01 мг/кг р-ра 1:1,000 (1 мг/мл); максимум 0,5 мг (дорослий) або 0,3 мг (дитина).
У пацієнтів, які потребують повторних доз епінефрину, введення повинні здійснюватися принаймні через кожні 15 хвилин.
У випадку неадекватної реакції на дві або більше доз епінефрину внутрішньом’язово, його можна вводити у вигляді вливання (інфузії) у відділенні невідкладної (екстреної) допомоги, інтенсивної терапії, у супроводі лікарів, з відповідним кардіомоніторингом.

Другочергове лікування

Слід зупинити дію тригера анафілактичної реакції (наприклад, інфузію можливого чинника).
Слід викликати допомогу оперативно і одночасно з оцінкою стану пацієнта.
Пацієнта з анафілаксією слід покласти на спину з піднятими нижніми кінцівками, якщо він виявляє нестабільність кровообігу, перевести у позицію «сидячи», якщо він виявляє дихальну недостатність, або у рятівне положення на боці, якщо пацієнт втратив свідомість.
Всім пацієнтам з анафілаксією слід вводити високу концентрацію кисню через маску – до 6-8 літрів за хвилину.
Швидко ввести 1-2 літри розчину натрію хлориду 0,9 % через катетер (5-10 мл/кг в перші 5-10 хвилин дорослому; 10 мл/кг дитині).
Пацієнтам із серцево-судинною нестабільністю слід додатково ввести інгаляційні бета-2-агоністи для полегшення симптомів бронхоспазму.
Підготувати, щоб почати при необхідності, за показаннями, в будь-який час вжити реанімаційні заходи – почати серцево-легеневу реанімацію з безперервними стисненнями грудної клітки (масаж серця).
При тяжкому шоку треба перевести пацієнта на штучну вентиляцію легень із збільшеною концентрацією кисню у вдихуваній газовій суміші (до 50-60 %).
За умови значної гіпотензії (систолічний АТ < 89 мм рт.ст.) показано введення епінефрину внутрішньовенно в дозі 0,3-0,5 мг, при необхідності, тобто при рефрактерній гіпотензії, можна продовжувати внутрішньовенну інфузію епінефрину в дозі 1-4 мкг/хвилину або допаміну (5-10 мкг/хвилину) з метою підтримки середнього АТ до 60 мм рт.ст. У випадках значної тахікардії (> 120 ударів/хвилину), або тахіаритмії АТ можливо підтримувати за допомогою норепінефрину (1-4 мкг/хвилину) або фенілефрину (20 мкг/хвилину). При лікуванні тяжкого анафілактичного шоку є значні втрати рідини внаслідок значного пошкодження ендотелію, тому необхідні масивні інфузії рідини до 2-4 л, як правило, необхідно застосовувати розчин натрію хлориду 0,9 %, в дуже тяжких випадках необхідно застосовувати розчин гідроксиетилкрохмалю 130000/0,4.

Третьочергове лікування

Блокатори Н1- та Н2-гістамінових рецепторів системної дії можуть полегшити шкірні симптоми анафілаксії (внутрішньовенна інфузія – блокатори Н1-гістамінових рецепторів (хлорфенірамін 10 мг (дорослим), 2,5-5 мг (дітям) або дифенгідрамін 25-50 мг (дорослим) та 1 мг/кг, максимум 50 мг (дітям); блокатори Н2-гістамінових рецепторів – ранітидин 50 мг (дорослим) або 1 мг/кг, максимум 50 мг (дітям)).
Системні ГКС можуть бути використані, оскільки вони можуть знизити ризик респіраторних симптомів пізньої фази та генералізації процесу (внутрішньовенна інфузія – гідрокортизон 200 мг (дорослим), максимум 100 мг (дітям) або метилпреднізолон 50-100 мг (дорослим) і 1 мг/кг, максимум 50 мг (дітям)).
Пацієнтів, які виявляли дихальну недостатність, слід ретельно оглядати хоча б протягом 6-8 годин; пацієнтів, які виявляли нестабільність кровообігу, слід оглядати протягом 12-24 годин у відділенні реанімації з наступним переводом в алергологічне відділення.
Перед випискою слід оцінити ризик майбутніх реакцій, аутоін’єктор з епінефрином має бути призначений для осіб, які піддаються ризику рецидиву.

Додаток 7 до уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію»

Додаток 8 до уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію»

1
Posted by adau in Протоколи, настанови, клінічні рекомендації, 0 comments

Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію (VI. ІНДИКАТОРИ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ і VII. ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ, ВИКОРИСТАНИХ ПРИ РОЗРОБЦІ УНІФІКОВАНОГО КЛІНІЧНОГО ПРОТОКОЛУ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ​)

Форма 003/о – Медична карта стаціонарного хворого (Форма № 003/о), затверджена наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 662/20975.
Форма 025/о – Медична карта амбулаторного хворого (Форма № 025/о), затверджена наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 669/20982.

 

6.1. Перелік індикаторів якості медичної допомоги

6.1.1. Наявність у лікаря, який надає первинну, вторинну (спеціалізовану) або третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, локального протоколу ведення пацієнта із медикаментозною алергією.
6.1.2. Наявність на робочому місці лікаря засобів екстреної медичної допомоги при анафілаксії.
6.1.3. Відсоток пацієнтів лікаря загальної практики – сімейного лікаря, які заповнили «Анкету для визначення стану здоров’я пацієнта, наявності медикаментозної алергії та моніторингу прийому лікарських засобів».
6.1.4. Відсоток пацієнтів закладу спеціалізованої (високоспеціалізованої) медичної допомоги, які заповнили «Анкету для визначення стану здоров’я пацієнта, наявності медикаментозної алергії та моніторингу прийому лікарських засобів».

6.2. Паспорти індикаторів якості медичної допомоги

6.2.1. А) Наявність у лікаря, який надає первинну, вторинну (спеціалізовану) або третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, локального протоколу ведення пацієнта із медикаментозною алергією.
Б) Зв’язок індикатора із затвердженими настановами, стандартами та протоколами медичної допомоги.
Індикатор ґрунтується на положеннях Уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію».
В) Зауваження щодо інтерпретації та аналізу індикатора
Даний індикатор характеризує організаційний аспект запровадження сучасних медико-технологічних документів (ЛПМД) у регіоні. Якість медичної допомоги пацієнтам з медикаментозною алергією, відповідність надання медичної допомоги вимогам ЛПМД, відповідність ЛПМД чинному УКПМД даним індикатором висвітлюватися не може, але для аналізу цих аспектів необхідне обов’язкове запровадження ЛПМД у закладах охорони здоров’я.

Бажаний рівень значення індикатора:
2015 рік – 90%;
2016 рік та подальший період – 100%.
Г) Інструкція з обчислення індикатора
а) Організація (заклад охорони здоров’я), яка має обчислювати індикатор: структурні підрозділи з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
б) Дані надаються лікарями загальної практики – сімейними лікарями, (амбулаторіями сімейної медицини, центрами первинної медико-санітарної допомоги), лікарями-алергологами, лікарями-алергологами дитячими (закладами охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з медикаментозною алергією) розташованими на території обслуговування, до структурних підрозділів з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
в) Дані надаються поштою, в тому числі електронною поштою.
г) Метод обчислення індикатора: підрахунок шляхом ручної обробки.
Індикатор обчислюється структурними підрозділами з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій після надходження інформації від усіх лікарів загальної практики – сімейних лікарів (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медико-санітарної допомоги), лікарів-алергологів, лікарів-алергологів дитячих (закладів охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з медикаментозною алергією) зареєстрованих на території обслуговування. Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника.
ґ) Знаменник індикатора складає загальна кількість лікарів загальної практики – сімейних лікарів (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медико-санітарної допомоги) або лікарів-алергологів, лікарів-алергологів дитячих (закладів охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з медикаментозною алергією), зареєстрованих в районі обслуговування. Джерелом інформації є звіт структурних підрозділів з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій, який містить інформацію про кількість лікарів загальної практики – сімейних лікарів (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медико-санітарної допомоги), лікарів-алергологів, лікарів-алергологів дитячих (закладів охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з медикаментозною алергією) зареєстрованих на території обслуговування.
д) Чисельник індикатора складає загальна кількість лікарів загальної практики – сімейних лікарів (амбулаторій сімейної медицини, центрів первинної медико-санітарної допомоги) або лікарів-алергологів, лікарів-алергологів дитячих (закладів охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з медикаментозною алергією), зареєстрованих в районі обслуговування, для яких задокументований факт наявності локального протоколу медичної допомоги пацієнту з медикаментозною алергією (наданий екземпляр ЛПМД). Джерелом інформації є ЛПМД, наданий лікарем загальної практики – сімейним лікарем (амбулаторією сімейної медицини, центром первинної медико-санітарної допомоги) або лікарем-алергологом, лікарем-алергологом дитячим (закладами охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з медикаментозною алергією).
е) Значення індикатора наводиться у відсотках.
6.2.2. А) Наявність на робочому місці лікаря засобів екстреної медичної допомоги при анафілаксії.
Б) Зв’язок індикатора із затвердженими настановами, стандартами та протоколами медичної допомоги.
Індикатор ґрунтується на положеннях Уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію».
В) Зауваження щодо інтерпретації та аналізу індикатора
а) Організація (заклад охорони здоров’я), яка має обчислювати індикатор: заклад охорони здоров’я, що надає екстрену медичну допомогу пацієнтам з медикаментозною алергією.
б) Дані надаються закладами охорони здоров’я до структурних підрозділів з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
в) Дані надаються поштою, в тому числі електронною поштою.
г) Метод обчислення індикатора: підрахунок шляхом ручної або автоматизованої обробки. Індикатор обчислюється структурними підрозділами з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій після надходження інформації від всіх закладів охорони здоров’я, зареєстрованих на території обслуговування. Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника.
ґ) Знаменник індикатора складає загальна кількість лікарів, зареєстрованих на території обслуговування. Джерелом інформації є: звіт структурних підрозділів з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій, який містить інформацію про кількість лікарів.
д) Чисельник індикатора складає загальна кількість лікарів, на робочих місцях яких наявні лікарські засоби для надання екстреної медичної допомоги при анафілаксії (епінефрин, розчин натрію хлориду 0,9 %, хлорфенірамін 10 мг, гідрокортизон, метилпреднізолон, сальбутамол, іпратропію бромід + фенотерол у лікарській формі небули, гліцерил тринітрат, розчин аміаку 10 %).
е) Значення індикатора наводиться у відсотках.
6.2.3. А) Відсоток пацієнтів лікаря загальної практики – сімейного лікаря, які заповнили «Анкету для визначення стану здоров’я пацієнта, наявності медикаментозної алергії та моніторингу прийому лікарських засобів».
Б) Зв’язок індикатора із затвердженими настановами, стандартами та протоколами медичної допомоги.

Індикатор ґрунтується на положеннях Уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію».
В) Зауваження щодо інтерпретації та аналізу індикатора
Аналіз індикатора дозволить виявити проблеми використання лікарських засобів, викликані відсутністю інформації щодо індивідуальних особливостей медичного стану пацієнта.
Цільовий (бажаний) рівень значення індикатора на етапі запровадження УКПМД не визначається заради запобігання викривленню реальної ситуації внаслідок адміністративного тиску.
Г) Інструкція з обчислення індикатора
а) Організація (заклад охорони здоров’я), яка має обчислювати індикатор: лікар загальної практики – сімейний лікар (амбулаторія сімейної медицини, центр первинної медико-санітарної допомоги); структурні підрозділи з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
б) Дані надаються лікарями загальної практики – сімейними лікарями (амбулаторіями сімейної медицини, центрами первинної медико-санітарної допомоги), розташованими на території обслуговування, до структурних підрозділів з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
в) Дані надаються поштою, в тому числі електронною поштою.
г) Метод обчислення індикатора: підрахунок шляхом ручної обробки. За наявності автоматизованої технології закладу охорони здоров’я, в якій обробляються формалізовані дані щодо медичної допомоги в обсязі, що відповідає Медичній карті амбулаторного хворого (форма 025/0) – автоматизована обробка.
Індикатор обчислюється лікарем загальної практики – сімейним лікарем (амбулаторією сімейної медицини, центром первинної медико-санітарної допомоги), шляхом ручного або автоматизованого аналізу інформації Медичних карт амбулаторного хворого (форма 025/0).
Індикатор обчислюється структурними підрозділами з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій після надходження інформації від усіх закладів охорони здоров’я, що надають високоспеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з медикаментозною алергією, розташованих на території обслуговування.
Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника та наводиться у відсотках.
ґ) Знаменник індикатора складає загальна кількість пацієнтів, які перебувають під диспансерним наглядом у лікаря загальної практики – сімейного лікаря (амбулаторії сімейної медицини, центру первинної медико-санітарної допомоги), з діагнозом медикаментозна алергія.
Джерелом інформації є:
Медична карта амбулаторного хворого (форма 025/о).
д) Чисельник індикатора складає загальна кількість пацієнтів з діагнозом медикаментозна алергія, для яких заповнена «Анкета для визначення стану здоров’я пацієнта, наявності медикаментозної алергії та моніторингу прийому лікарських засобів».
Джерелом інформації є:
Медична карта амбулаторного хворого (форма 025/о).
Анкета для визначення стану здоров’я пацієнта, наявності медикаментозної алергії та моніторингу прийому лікарських засобів (додаток 3 до УКПМД).
е) Значення індикатора наводиться у відсотках.
6.2.4. А) Відсоток пацієнтів закладу спеціалізованої (високоспеціалізованої) медичної допомоги, які заповнили «Анкету для визначення стану здоров’я пацієнта, наявності медикаментозної алергії та моніторингу прийому лікарських засобів».
Б) Зв’язок індикатора із затвердженими настановами, стандартами та протоколами медичної допомоги.
Індикатор ґрунтується на положеннях Уніфікованого клінічного протоколу екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію».
В) Зауваження щодо інтерпретації та аналізу індикатора
Цільовий (бажаний) рівень значення індикатора на етапі запровадження УКПМД не визначається заради запобігання викривленню реальної ситуації внаслідок адміністративного тиску.
Г) Інструкція з обчислення індикатора
а) Організація (заклад охорони здоров’я), яка має обчислювати індикатор: структурні підрозділи з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
б) Дані надаються лікарями-алергологами, лікарями-алергологами дитячими (закладами охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з медикаментозною алергією), розташованими на території обслуговування, до структурних підрозділів з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій.
в) Дані надаються поштою, в тому числі електронною поштою.
г) Метод обчислення індикатора: підрахунок шляхом ручної обробки.
При наявності автоматизованої технології закладу охорони здоров’я, в якій обробляються формалізовані дані щодо медичної допомоги, в яких наявна інформація щодо заповнення Анкети для визначення стану здоров’я пацієнта, наявності медикаментозної алергії та моніторингу прийому лікарських засобів – автоматизована обробка.
Індикатор обчислюється лікарями-алергологами, лікарями-алергологами дитячими (закладами охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з медикаментозною алергією), структурними підрозділами з питань охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій після надходження інформації від усіх закладів охорони здоров’я, що надають високоспеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з медикаментозною алергією, розташованих на території обслуговування.
Значення індикатора обчислюється як відношення чисельника до знаменника та наводиться у відсотках.
ґ) Знаменник індикатора складає загальна кількість пацієнтів, які перебувають під наглядом у лікарів-алергологів, лікарів-алергологів дитячих (закладах охорони здоров’я, що надають спеціалізовану медичну допомогу пацієнтам з медикаментозною алергією).
Джерелом інформації є:
Медична карта амбулаторного хворого (форма 025/о);
Медична карта стаціонарного хворого (Форма № 003/о).
д) Чисельник індикатора складає загальна кількість пацієнтів з діагнозом медикаментозна алергія, для яких заповнена «Анкета для визначення стану здоров’я пацієнта, наявності медикаментозної алергії та моніторингу прийому лікарських засобів».
Джерелом інформації є:
Медична карта амбулаторного хворого (форма 025/о);
Медична карта стаціонарного хворого (Форма № 003/о).
Анкета для визначення стану здоров’я пацієнта, наявності медикаментозної алергії та моніторингу прийому лікарських засобів (додаток 3 до УКПМД).
е) Значення індикатора наводиться у відсотках.

 

VII. ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ, ВИКОРИСТАНИХ ПРИ РОЗРОБЦІ УНІФІКОВАНОГО КЛІНІЧНОГО ПРОТОКОЛУ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

1. Адаптована клінічна настанова, заснована на доказах «Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію».
2. Наказ МОЗ України від 05.06.1998 № 153 «Про затвердження табелів оснащення виробами медичного призначення структурних підрозділів закладів охорони здоров’я».
3. Наказ МОЗ України від 23.02.2000 № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я».
4. Наказ МОЗ України від 28.10.2002 № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180.
5. Наказ МОЗ України від 27.12.2006 № 898 «Про затвердження Порядку здійснення нагляду за побічними реакціями лікарських засобів, дозволених до медичного застосування», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2007 за № 73/13340.
6. Наказ МОЗ України від 13.05.2009 № 334 «Про затвердження примірних табелів матеріально-технічного оснащення підрозділів інтенсивної терапії та анестезіології закладів охорони здоров’я».
7. Наказ МОЗ України від 02.03.2011 № 127 «Про затвердження примірних табелів оснащення медичною технікою та виробами медичного призначення центральної районної (районної) та центральної міської (міської) лікарень».
8. Наказ МОЗ України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
9. Наказ МОЗ України від 28.09.2012 № 751 «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров’я України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.11.2012 за № 2001/22313.
10. Наказ МОЗ України від 27.12.2013 № 1150 «Про затвердження Примірного табеля матеріально-технічного оснащення Центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та його підрозділів».
11. Наказ МОЗ України від 06.02.2014 № 101 «Про затвердження Примірного табеля (переліку) оснащення структурних підрозділів системи екстреної медичної допомоги».
12. Наказ МОЗ України від 30.03.2015 № 183 «Про затвердження сьомого випуску Державного формуляра лікарських засобів та забезпечення його доступності».

0
Posted by adau in Протоколи, настанови, клінічні рекомендації, 0 comments

Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію (V. РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ПРОТОКОЛУ)

На момент затвердження цього уніфікованого клінічного протоколу засоби матеріально-технічного забезпечення дозволені до застосування в Україні. При розробці та застосуванні локальних протоколів медичної допомоги (клінічних маршрутів пацієнтів) (далі – ЛПМД (КМП)) має перевірятися реєстрація в Україні засобів матеріально-технічного забезпечення, які включаються до ЛПМД (КМП).
1. Для закладів, які надають первинну медичну допомогу
1.1. Кадрові ресурси
Лікар загальної практики – сімейний лікар, який має сертифікат, пройшов післядипломну підготовку в інтернатурі або на циклі спеціалізації, лікар-терапевт дільничний, лікар-педіатр дільничний, медичні сестри.
1.2. Матеріально-технічне забезпечення
Оснащення:
Ваги, тонометр, фонендоскоп, небулайзер, термометр. Інше – відповідно до Табеля оснащення.
Лікарські засоби (нумерація не впливає на порядок призначення):
Епінефрин, ГКС для системного застосування (гідрокортизон, дексаметазон, преднізолон), антигістамінні препарати (хлоропірамін, клемастин, дезлоратадин, левоцетиризин), сальбутамол у лікарській формі небули, іпратропію бромід + фенотерол, інгаляційні ГКС (флютиказон, будесонід).
2. Для закладів, які надають екстрену медичну допомогу
2.1. Кадрові ресурси
Лікар станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги, який має сертифікат та відповідну кваліфікаційну категорію, фельдшер, медичні сестри.
2.2. Матеріально-технічне забезпечення
Оснащення:
Небулайзер, концентратор кисню, дефібрилятор, електрокардіограф, пульсоксиметр. Інше – відповідно до Табеля оснащення.
Лікарські засоби (нумерація не впливає на порядок призначення):
Епінефрин, ГКС для системного застосування (гідрокортизон, дексаметазон, преднізолон), розчин натрію хлориду 0,9 %, сальбутамол у лікарській формі небули, сальбутамол у лікарській формі аерозоль, іпратропію бромід + фенотерол, інгаляційні ГКС (флютиказон, будесонід), антигістамінні препарати (хлоропірамін, клемастин), аміодарон, аденозин, атропін, кальцію хлорид, діазепам та / або лоразепам, розчин глюкози для внутрішньовенного використання, жирові емульсії: олія соєва, лідокаїн, магнію сульфат, морфін, налоксон, калію хлорид, натрію гідрокарбонат, ацетилсаліцилова кислота, глюкагон, гліцерил тринітрат у лікарській формі спрей.

3. Для закладів, які надають вторинну медичну допомогу
3.1. Кадрові ресурси
Лікар-алерголог, лікар-алерголог дитячий відповідної кваліфікаційної категорії територіально-госпітального округу або міської лікарні, медичні сестри.
3.2. Матеріально-технічне забезпечення
Алергологічне відділення.
Оснащення:
Небулайзер, спірограф, пікфлоуметр, електрокардіограф, пульсоксиметр, концентратор кисню. Інше – відповідно до Табеля оснащення.
Поліклінічні відділення, кабінети лікаря-алерголога / лікаря-алерголога дитячого клініко-діагностичного центру міської лікарні, що надає вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу.
Оснащення:
Термометр, тонометр, фонендоскоп, небулайзер, набір алергенів для прик-тестування, індивідуальні ланцети. Інше – відповідно до Табеля оснащення.
Лікарські засоби (нумерація не впливає на порядок призначення):
Сальбутамол у лікарській формі небули, іпратропію бромід + фенотерол, інгаляційні ГКС (флютиказон, будесонід), ГКС для системного застосування (інфузійні форми – гідрокортизон, дексаметазон, преднізолон), епінефрин, розчин натрію хлориду 0,9 %, антигістамінні препарати (хлоропірамін, клемастин, дезлоратадин, левоцетиризин).
Алергологічне / дитяче алергологічне відділення міської лікарні, що надає вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу.
Оснащення:
Термометр, тонометр, фонендоскоп, небулайзер, набір алергенів для прик-тестування, індивідуальні ланцети, спірограф, пікфлоуметр. Інше – відповідно до Табеля оснащення.
Лікарські засоби (нумерація не впливає на порядок призначення):
Сальбутамол у лікарській формі небули, іпратропію бромід + фенотерол, інгаляційні ГКС (флютиказон, будесонід), ГКС для системного застосування (інфузійні форми – гідрокортизон, дексаметазон, преднізолон), епінефрин, розчин натрію хлориду 0,9 %, антигістамінні препарати (хлоропірамін, клемастин, дезлоратадин, левоцетиризин), блокатори Н2-гістамінових рецепторів (ранітидин, фамотидин), блокатори лейкотрієнових рецепторів (монтелукаст), цитостатики (циклоспорин).
4. Для закладів, які надають третинну медичну допомогу
4.1. Кадрові ресурси
Лікар-алерголог, лікар-алерголог дитячий відповідної кваліфікаційної категорії територіально-госпітального округу або обласної лікарні, медичні сестри.

4.2. Матеріально-технічне забезпечення
Алергологічне відділення.
Оснащення:
Небулайзер, спірограф, пікфлоуметр, електрокардіограф, пульсоксиметр, концентратор кисню. Інше – відповідно до Табеля оснащення.
Поліклінічні відділення, кабінети лікаря-алерголога / лікаря-алерголога дитячого алергологічного центру обласної лікарні, що надає третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу.
Оснащення:
Термометр, тонометр, фонендоскоп, небулайзер, набір алергенів для прик-тестування, індивідуальні ланцети, шприци. Інше – відповідно до Табеля оснащення.
Лікарські засоби (нумерація не впливає на порядок призначення):
Сальбутамол у лікарській формі небули, іпратропію бромід + фенотерол, інгаляційні ГКС (флютиказон, будесонід), ГКС для системного застосування (інфузійні форми – гідрокортизон, дексаметазон, преднізолон), епінефрин, розчин натрію хлориду 0,9 %, антигістамінні препарати (хлоропірамін, клемастин, дезлоратадин, левоцетиризин), блокатори Н2-гістамінових рецепторів (ранітидин, фамотидин), блокатори лейкотрієнових рецепторів (монтелукаст), цитостатики (циклоспорин).

0
Posted by adau in Протоколи, настанови, клінічні рекомендації, 0 comments